З одного боку у нас з вами війна, грошей немає, людей немає, зброї немає, і всі кажуть, що потрібно все для фронту, для перемоги, для бюджету, для закупівлі дронів, снарядів і прочого економічного фронту.
Але коли держава бажає, наприклад, повернути якісь гроші, які у держави увели, на заваді постійно стають якісь представники того самого економічного фронту. Цього разу я вам розповім про суддю Господарського Суду міста Києва Васильченко Тетяну Вікторівну.
Я півроку тому вже писав про справу банку Авангард, в якому через низку фантастичних і дивних маніпуляцій Макар Пасенюк і Костянтин Стеценко отримали від держави 580 лямів державних грошей собі особисто, а загалом потрусили Україну мінімум на 630 мільйонів гривень (дельта осіла в їх банку Авангард). Очевидна шахрайська схема, всі, хто про неї чує, одразу все розуміють. Он Олекса Шалайський нещодавно питав, чому ніхто з організаторів не сидить. Але організатори не тільки не сидять, а ще й подають у суди, щоб відмінити рішення НБУ про їх «професійну непридатність». Але зараз не про той суд.
А про інший. Держава Україна в особі Кабінету Міністрів подала на Стеценка і Пасенюка в Господарський суд міста Києва. Типу пацани, ви неправомірно користувалися коштами отриманими від державних цінних паперів, які знову ж таки неправомірно отримали від держави. Окей довести, що Пасенюк та Стеценко занесли мусорам, прокурорам та декільком суддям, і отримали рішення на свою користь складно, а може і неможливо. Уявимо собі, що це була просто помилка поважних банкірів і тому це все ще не кримінальна справа, а лише господарська. Все одно виходить, що від неправомірного користування коштами вони отримали дохід, от його і треба повернути.
Здавалося б усе зрозуміло.
Але. Усім зрозуміло, а суду незрозуміло. Суддя Госпсуду Києва Тетяна Васильченко у справі № 910/18918/23 прийняла рішення, що це не її справа і розглядати позов Кабміну вона не буде. 630 лямів зникли з державного бюджету і знайшлися у кишенях Стеценка і Пасенюка. Кабмін подає в суд і каже, що треба повернути гроші.
Стапе скажете ви. Це ж господарський суд, а Стеценко і Пасенюк фізособи, а не юрособи, їх господарське право стосуватися не може. Правильно всьо суддя зробила, чого ти Швець наїзжаєш? Неправильно. Може їх стосуватися господарське право. І повинно. Кабмін йде в Господарський суд, бо згідно чинному Господарському процесуальному кодексу(стаття 20), права які виникають навіть у фізосіб від цінних паперів є справою господарського суду. Про це навіть роз’яснення Верховного Суду є. Про всяк випадок. Тобто є і пряма норма кодексу, і роз’яснення Верховного. Здавалося б треба бігти. Гроші потрібні країні і потрібні швидко, нема чого чекати. Але ні.
І ми ж з вами знаємо десятки випадків, коли господарський суд якогось невідомого міста відважно розглядає мільярдні справи олігархів, якщо потрібно прийняти рішення на користь олігарха. А от коли рішення треба прийняти на користь держави, сміливих чогось нема.
Якщо у вас виникло питання чого Кабмін не подав позов на банк, то тут все зрозуміло. В банку тих грошей вже нема, Пасенюк і Стеценко виплатили їх собі.
Я не буду тут про корупцію. Це ж буде дуже сильне звинувачення, а на мене ітак купа скарг в ВРП лежить. Я просто скажу, що суддя Господарського Суду міста Києва Тетяна Васильченко вочевидь не читала Господарський Кодекс. І відповідні роз’яснення Верховного Суду. І просто не знає законодавства, тому і прийняла таке рішення.
Я з цією справою вже бігаю півроку по всіх правоохоронних органах і ніхто не хоче їй займатися. Це зрозуміло, Пасенюк і Стеценко поважні банкіри зі знайомствами в Лондоні та Вашингтоні, ICU відома контора. Віддача буде важкою.
Суддя Тетяна Васильченко вочевидь думала, що якщо вона не прийняла рішення, то її не видно і проблем не буде. Але як казав Тоні Старк, вона думала ми не помітим. Помітили. З моєї точки зору Тетяна Васильченко просто відпустила Стеценка і Пасенюка з вкраденими грошима і дала їм час на купівлю інших потрібних рішень, а Україну позбавила можливості для швидкого повернення вкрадених мільйонів. Ми зараз з великим трудом шукаємо 10 мільйонів на 20 десантних човнів. Суддя Васильченко, таким чином, позбавила Україну 1200 десантних човнів, а замість цього подарувала Пасенюку і Стеценко право все ще покористуватися двома сотнями мазераті.
З моєї точки зору це робить суддю поплічницею банкірів і я буду слідкувати за тим, щоб воно їй так просто не минулося. Кажуть, після смерті в пеклі Сатана питає з неправдених суддів за кожну копійку. Ну, ми тут не сатана, звичайно, але теж маємо деяку можливість спитати за кожний мільйон.
Ну і я так розумію, що Кабмін піде в апеляцію. Подивимося, чи судді Північного апеляційного господарського суду знають Господарський Кодекс чи ні. Буду за ними приглядувати також.
До скорих зустрічей.
