Казочка про те, що "Русь це скандинави", яку просувають росіяни і яка укорінилася також в західній науці, стоїть на доволі дитячих доказах.
Наприклад, буцімто "чисто скандинавських" назвах Дніпрових порогів у імператора Костянтина VII Багрянородного.
В дійсності візантійський імператор навів кожному порогу дві назви - "руські" і "слов'янські", і ще поруч навів значення, чому той чи інший порог так називається.
Всі з наведених руських назв, типу - Струкун, Варуфорос, Айфор - мають прекрасне пояснення в мові сарматів (її нащадком науковці вважають осетинську).
Але ж тут руське Варуфорос - явно неслов'янська назва, ну так значить скандинавська. І рускіє норманісти тупо і примітивно приліпили руським назвам порогів якісь схожі слова з мов скандинавів.
Типу Рим пішов від піратського рому.
От тільки "норвезькі назви" стали за сенсом протирічити опису Багрянородного.
Приклад: порог "Варуфорос" (руська назва) і слов'янська - Вулніпраг - «...оскільки він утворює велике озеро».
"Це — Вільний поріг, який, відповідно до сучасної термінології, дійсно мав значну за площею заплаву." - професор Михайло Брайчевський.
"Вільний поріг" і "велике озеро" за значенням повністю співпадають.
І дійсно: Вільний поріг найбільш "тихий" з усіх: будучи найдовшим серед інших - 840 метрів, має при цьому найменший з усіх спад води - 3.84 метра. Для порівняння - Будилівський поріг: він майже втричі коротший - 300 м, але спад має більший - 4.18м. (дані з опису Олексія Девлад-Запорожця, останнього лоцмана дніпровських порогів).
Але російські норманісти в руську назву "Варуфорос" взяли і вліпили норвезьке "bra fors" - "волністий водопад". Викусітє.
От тільки упс: у Костянтина Багрянородного немає "волністого водопада". У нього поріг називається вільний, бо утворює велике озеро.
Ой, "норманська" назва порогів стала повністю протирічити поясненням Багрянородного. Як незручно.
І ще тавтологія: хвиля і водоспад. Не може бути водоспад хвилястий, чи хвилі водоспадом.
А взялося таке, бо просто знайшли схожі слова і зліпили до купи.
Короче, Русь пішла від "рис". Швеція пішла від українського "швець".
- У цьому сенсі скіфо-сарматська етимологія виявляється точнішою. Загальніранське väru означає "широкий"; осетинське fars * fors - "поріг". Інтерпретація цілком бездоганна, що точно відповідає довідці Порфірогенету. - Михайло Брайчевський.
Ви ще не раз почуєте подібні аргументи.
Просто запам'ятайте: назви порогів у Багрянородного сарматські.
І насправді, існує маса доказів, що слово "русь" початково, століттями до того, як "русь пішла від скандинавів", було пов'язане з сарматськими племенами. Роксолани, аорси, йорданові росомони, hrws (рус) у Захарії Ритора, Святе Письмо в Криму "руською мовою писане" знайдене Кирилом і Мефодієм. Князь Святослав, який у всіх сучасників - "скіф", більше того "тавроскіф" (тобто кримський скіф), "що по-іншому рус" (Лев Диякон). Ну і археологія. Вона на відміну від казок про пісіонарних скандинавів в Україні чітко доводить потужні слов'янсько-сарматські зв'язки.
