Що нас чекає - Третя Світова чи розподіл світу між США та Китаєм в результаті взаємовигідної домовленості? Спробуємо проаналізувати.
Зі свого боку я впевнений тільки в одному твердженні: не треба робити із внутрішніх проблем Китаю поспішних висновків щодо його зовнішніх планів.
Проаналізуємо спочатку внутрішні проблеми Китаю.
Отже, 24 жовтня міністра оборони Китаю, Лі Шаньфу, офіційно звільнили з посади без пояснення причин. При цьому Шаньфу не з’являвся на публіці з серпня, що викликало у західній пресі купу припущень, від його ув’язнення до смерті. Кейс із Шаньфу дуже цікавий, оскільки роль міноборони в Китаї, крім іншого, публічно-декоративна. У КНР міністр оборони не має право щось вказувати Генштабу (як, наприклад, в рф) і не планує військові операції. Він відповідає за забезпечення армії (але не операційно), усілякі процеси на кшталт освітнього процесу армії та її модернізації, ну і, звісно, виконує представницьку функцію. Реальна ж влада в Китаї належить не міністрам, а головам Центральних Комісій у складі Центрального Комітету Компартії Китаю. Міністри – теоретично – досить легко заміняються власними замами, і те, що у випадку із Шаньфу цього не сталося ще в серпні, викликає багато питань.
Взагалі, треба розуміти, що усі китайські міністри - це своєрідний інтерфейс партійного апарату, потрібний для зовнішнього спілкування (наприклад, на міжнародних зустрічах). Важливий аспект їхньої ролі полягає в тому, щоб уникати будь-яких публічних скандалів. А таємниче зникнення Шаньфу саме по собі стало неабияким скандалом в очах західного світу. Китаю не вперше пояснювати зникнення когось із політичної арени станом здоров’я, як було із колишнім генсеком Ху Цзіньтао, якого буквально під руки вивели із зали президії з'їзду компартії із коротким поясненням «він погано почувався» (хоча, судячи із відео, почувався він достатньо бадьоро і навіть намагався пручатися).
Але останнім часом стан здоров’я дивним чином погіршився у завеликої кількості вищих чинів Піднебесної. Влітку щось сталося із здоров’ям екс-міністра закордонних справ Цинь Ганом, який також загадково зник і був не дуже швидко замінений власним попередником Ваном І. Ця заміна не дуже комфортна для Китаю, бо для Ван І це пониження статусу. І ця заміна не дуже комфортна для західних країн, бо (крім короткого часу на цій посаді міністра) Ван І є суто партійним діячем, а міністрів в Китаї створили саме для того, аби демократичним лідерам не доводилося спілкуватися з партійцями. Лі Кецян, колишній голова Держради (аналог премʼєр-міністра) взагалі днями раптово помер. От і здоров’я Лі Шаньфу погіршилося настільки, що два місяці він перебував невідомо де, а потім був звільнений без особливих роз’яснень, як і чому.
Тож так, останні місяці ми абсолютно точно спостерігаємо внутрішній злам не просто китайської політичної системи, бо її зламав сам Сі особисто перед цим. Ми бачимо якісь пертурбації в системі керування самого Сі. Злам настільки явний, що знаменита китайська звичка попри все тримати усміхнене обличчя дала збій.
Можна зробити кілька припущень, що саме сталося. Є версія, що того ж Шаньфу усунули на тлі можливої спроби Сі побудувати курс на поліпшення стосунків із США. Міністр оборони, який перебуває під санкціями Штатів, став незручним для зовнішньої дипломатії, а тому мав піти. Але особисто я вважаю, що це малоймовірна причина його звільнення – і тим більше, скандального зникнення, яке цьому звільненню передувало. Коли Лі Шаньфу призначали, це проблемою чомусь не було.
Більш схоже на те, що виявилася якась системна проблема, пов’язана із китайським ВПК, і міністру не пощастило бути із цією проблемою пов’язаним. Можна припустити, що він виявився причетним до корупції. Тим більше, що його попередньою посадою було керівництво відділом військових закупівель в тих самих партійних комісіях та самій армії. Можливо, Сі подивився на те, як весь неймовірний всесвітньо відомий російський ракетний потенціал, м’яко кажучи, явно не досягає поставлених путіним цілей у війні з Україною. І Сі спитав із голови міністерства, якого лисого аналогічний китайський ракетний потенціал не трансформується під сучасний формат ведення війни? Адже на фоні потенційного конфлікту із Тайванем для влади Китаю було б вкрай соромно припускатися тих же помилок, яких припустилася росія в Україні. І ось раптом (ймовірно) виявилося, що всі звіти Шаньфу про успіхи постачання, закупівель і обслуговування ВПК китайської армії були дещо перебільшеними.
Також не можна виключати, що злам налагодженої китайської системи відбувається через те, що Сі Цзіньпін перестає справлятися із купою обов’язків, які сам на себе поклав. Керування Китаєм йде через Центральні Комісії у складі ЦК КПК, їх завдання виконувати апаратні задачі. Цих комісій, включно з центральними партійними академіями, центральними партійними школами і всім іншим близько 30, і головою аж 11(причому найважливіших) з них є сам Сі.
Можна тільки уявити, наскільки генсек боїться делегувати повноваження іншим, особисто контролюючи третину важливих процесів у країні. Недовіра до більшості вищих членів держапарату однозначно каже про те, наскільки голова Китаю зав’язав на собі управління і наскільки відмежував від нього значну частину навіть очищеної особисто ним компартії. Можливо, ця недовіра переросла в клінічну параною, яка, у свою чергу, перетворилася на параноїдальне усунення оточення за найменшої підозри в недостатній лояльності до лідера.
Тут слід зауважити, що найближчим оточенням Сі сьогодні є Постійний комітет Політбюро, який наразі складається з Сі та ще шістьох осіб. Кількість осіб, які безпосередньо контролюють Китай не дуже велика і всі ці люди - люди Сі. Балансу представництва інших кланів та груп в Китаї вже нема. Тому всі відставки, які ми бачимо, скоріш за все є спробами Сі провести якісь реформи всередині власної системи керування Китаєм. І хоча ці спроби виглядають дещо травматичними, зробити однозначний висновок про мету цих реформ достатньо складно. З цього не можна сказати, чи бажає Сі напасти на Тайвань і тим спричинити Третю Світову Війну, чи бажає домовитися з США про розподіл світу.
Для того, щоб уявити можливу мету діяльності Сі, треба аналізувати якісь інші сигнали. Бажано зовнішні.
Які саме?
Зазвичай розвідники під час спроб аналізу планів ворога беруть якісь достатньо прості, бажано кількісні, маркери, які можуть свідчити про щось. У випадку, якщо ми дивимось, наприклад, на армію, ми можемо аналізувати кількість вагонів, які резервуються на певних напрямках для постачань важкої техніки та боєприпасів. Вкрасти план наступу з ворожого Генштабу складно, бо його бачила обмежена кількість специфічних людей. Зрозуміти розмах операції, її напрямок, кількість сил та засобів набагато простіше, просто проаналізувавши плани залізниці, бо про ці плани знають вже тисячі людей, які задіяні в організації процесу переміщень. І більшість цих людей цивільні, і їх охороняють гірше, ніж офіцерів Генштабу.
У випадку, якщо ми бажаємо зрозуміти плани Китаю, нам варто орієнтуватися на реалізацію якихось речей, які будуть потрібні Китаю у випадку конфлікту навколо Тайваню. Аналізувати залізницю тут немає сенсу, звісно.
Але ми можемо поставити собі два питання.
Перше питання. З якими зовнішніми проблемами Китай зіштовхнеться у випадку поглиблення конфлікту з США та нападу на Тайвань?
Друге питання. Які з цих проблем будуть потребувати залучення тисяч людей для їх мінімізації?
На такі питання відповідь дуже проста. Китай зіштовхнеться з санкціями США, можливо ЄС, а також Південної Кореї та Японії. Розробка плану протидії санкціям для такої диверсифікованої, великої та складної економіки як китайська, до того ж настільки повʼязаної з економіками Заходу, буде потребувати залучення величезної кількості людей. Приховати їх залучення просто не вийде, бо для напрацювання рішення буде потрібна публічна дискусія. Це гарний маркер, цей маркер має кількісні показники, які дуже легко аналізувати.
І що нам каже цей маркер?
На жаль, каже, що Китай готується до Третьої Світової Війни. Ну або, якщо казати дипломатично, Китай ймовірність поглиблення конфлікту з Заходом розглядає як дуже високу.
Простий аналіз наукових публікацій каже нам, що кількість наукових робіт стосовно санкцій та можливих заходів протидії ним виросла в Китаї на 50% за останні 12 місяців. Статті на цю тему пишуть співробітники та експерти Центробанку Китаю, як діючі так і колишні. Пишуть брокери, економісти, центри досліджень, як приватні так і державні.
І це не просто наукові роботи, які пишуть про проблеми чи аналіз методі обходу санкцій, які використовую росія.
Експерти пропонують рішення для Китаю, про можливі методи обходу санкцій, або взагалі створення замкнених від Заходу фінансово-економічних систем, для того аби китайська економіка могла встояти після введення санкцій за напад на Тайвань. Також пишуть про забезпечення енергонезалежності Китаю, забезпечення постачань їжї, нафти та обладнання для виробництва чипів. Всі роботи не просто академічно розглядають дії росії, а конкретно пропрацьовують проблеми та методи вирішення їх саме в світлі майбутньої операції Китаю проти Тайваню.
Тобто ми можемо сказати що і якісні і кількісні показники обраного нами маркеру свідчать про те що влада Китаю запустила публічну дискусію, стосовно того як врятувати китайську економіку під час нападу на Тайвань.
Складно сказати, чи чують експертів партійні лідери, але Центробанк Китаю нарощує свої золоті резерви 11 місяць поспіль. Замовлення тільки у однієї компанії виробника літографічних апаратів (виготовляють чіпи) ASML за перші сім місяців 2023 року виросли на майже 70%. Тобто Китай робить аналогію російського імпортозаміщення. Акції китайських виробників літографічного обладнання ростуть просто аномальними темпами, хоча причиною цього можуть бути обмеження, які влада Нідерландів ввела для ASML.
Китай за порадами експертів розширює зону використання юаню, розглядаючи можливість перевести всю торгівлю ресурсами саме на юані, відмовившись від долару, розрахунки в якому будуть обмежені у випадку введення санкцій.
Наразі можна відслідкувати два основних варіанти протидії санкціям, які пропонують експерти. Умовно ізоляційний та умовно інтеграційний. Частина експертів вважає що Китай повинен побудувати фактично окрему власну економіку з союзними країнами всередині світової, так щоб санкції Заходу не змогли нанести Китаю сильної шкоди.
Інша частина експертів навпаки вважають, що треба все сильніше інтегрувати Китай як в економіку ЄС, так і в економіку США з метою створити такі умови, коли США та ЄС буде простіше здати Тайвань, ніж ввести санкції, вартість яких буде критичною не тільки для Китаю, але й для США з ЄС.
Але найголовніше, що всі пропозиції розглядаються саме в світлі готовності та рішучості Китаю почати операцію проти Тайваню.
Тому ми можемо сказати що саме цей маркер стверджує, що Китай готується не до нормалізації відносин з США, а до погіршення цих відносин. Питання тільки як в Китаї будуть протистояти проблемам від погіршення цих відносин. Зауважу, що у випадку коли методом протидії буде обраний інтеграційний процес, нетривале поліпшення стосунків з США не буде свідчити про відмову Китаю від нападу на Тайвань. Це буде ілюзією подібною до тієї яку створив для Ізраїлю ХАМАС перед власним нападом.
Тим не менше, хочу зостережити читачів. Робити висновки з одного маркеру (хоч і такого потужного) так само хибно, як і робити їх з аналізу внутрішньополітичних розборок в Китаї.
Але загальний аналіз всіх можливих маркерів це наукова робота, як неможливо зробити в межах колонки.
