Я прочитала інтерв’ю глави української делегації у ПАРЄ Єлизавети Ясько. І щоб відразу відсікти зайве: мені абсолютно байдуже, скільки їй років, я не вважаю вік чеснотою чи мірилом компетенції.
Так, я не люблю занадто дзвінких резюме, із «блокчейн-стартапом» і намистом абревіатур, які майорять як ікла на шиї аборигена. Я б особисто на роботу таке не взяла, надивилася на магістрів орбітальних наук і стипендіатів усіх мислимих фондів, які по факту не можуть власне CV перекласти. Та це виключно мій пунктик; зрештою не я голосувала за слугу народу.
Але, але… Якщо подивитися біографію народної депутатки у відкритих джерелах, то у жодній публікації, ні у вікіпедії, ні на сайті ВР, ні у передвиборчих матеріалах не сказано, що вона вчилася у Москві.
«А ещё я училась в Москве, кстати - есть такая страница в биографии. Я окончила МГУ, была там в самое интересное время – в 2013–2014 годах» - нічого цього немає в офіційній біографії.
І ще одна цікавинка. Єлизавета Олексіївна Ясько є засновницею ГО Yellow Blue Strategy. Другим співзасновником організації є Ясько Олексій Андрійович, її батько. Який, у свою чергу, є засновником і головою діючої всеукраїнської ГО "Російська музика і культура".
Також, за словами самої Єлизавети, вона «общалась с огромным количеством российских дипломатов, политиков». У принципі, якщо врахувати, що Школа державного управління в Оксфордському університеті, де вона вчилася, фінансується людиною з близького кола Путіна, Леонардом Блаватніком, то пазл починає складатися. Бо я, наприклад, не думаю, що спілкування з «величезною кількістю російських політиків» є must have опцією для 28-річної українки.
Але добре, повертаємося до інтерв’ю. Як відомо, «стара» українська делегація у ПАРЄ зупинила свою роботу в Асамблеї 25 червня на знак протесту проти повернення у ПАРЄ росіян. Наші делегати вийшли з сесійної зали, залишивши за собою право працювати у комітетах з питань протидії російській агресії. Тобто формально українці зберігали важелі кулуарного впливу та доступ до обговорення документів ПАРЄ.
А далі відбулося дивне. В Україні було оголошено про створення «нової» делегації, яку і очолила пані Ясько. «Статус делегации такой, что она сформировалась по нашим, как бы, внутринациональным украинским правилам». Але від України у ПАРЄ не подають credentials нової делегації, тобто документ, який наділяє нардепів правом представляти Україну в Асамблеї.
У ПАРЄ нагадують, що повноваження постійної делегації від Верховної Ради восьмого скликання закінчуються об 11:30 30 вересня.
Пані Ясько стверджує, що повернення нашої делегації у повноформатному режимі неможливе, оскільки це буде «зрадою національних інтересів». При цьому ми втрачаємо шанс на непублічне, закулісне протистояння з росіянами, і не будемо мати впливу на роботу комітетів. Більше того, силами попередньої влади була сформована коаліція союзників України у ПАРЄ, і 6 вересня відбулася зустріч представників України та делегатів цих країн (Польща, Грузія, країни Балтії, Швеція та Великобританії), де від наших чекали чіткої відповіді: ну що далі, протестуємо чи ні? Координуємось?
Не дочекалися. Зате пані Ясько їде у ПАРЄ явочним порядком, у статусі гостя. І так само пропонує старим – новим членам делегації (є кілька людей, які перейшли у новий склад) скористатися гостьовим форматом.
Насправді, це нове слово у практиці європейської дипломатії. Ну, гостями так гостями, що вже тут. Хоча я підозрюю, що новообрані слуги просто провтикали строки подання документів.
Ви почитайте депутатку. Вони досі між собою спілкуються у чаті, навіть установчих зборів не провели.
«У чатику»… це так мило. І ще ось це: «В первую очередь [треба] разобраться, что, где, как. Кто есть кто. Посмотреть на карту вообще…»
