На зорі своєї публічності вона була зваженою, критично мислячою й не вживала образливих ярликів. На противагу її відомій попередниці, яка захищала мову в істеричній тональності.
Але з того часу багато змінилося. Поміркована письменниця озброїлася лексичним арсеналом досвідченого хейтера, ані секунди не сумніваючись, роздає на всі боки своїм співвітчизникам тавра "московитів". Чіпляється до людей "неукраїнської зовнішності" (чорна борода в неї вже апріорі виглядає підозріло). Дотепність дописів змінилася брутальністю й хамством.
І головне, я не вірю що вона є такою в середині себе. Це так впливає на людину ЛОМство, або (якщо українською) ЛСДешність. Певний тип наркотичної залежності від суспільної думки, яку сам і згенерував.
Такий собі "синдром зацькованого ватажка". Це коли ватажок веде за собою стадо, скажімо. бізонів і весь час прискорює рух, не зупиняючись, щоби почекати відсталих і слабких. Зрештою, він уже не може спинити біг стада чи хоча б сповільнити його без загрози бути розчавленим, затоптаним тим самим стадом.
Він, цей ватажок, давно уже не веде за собою розлючене стадо, а біжить попереду, рятуючись від нього. Але це видно не всім....
Я помічаю цей синдром у багатьох блогерів. які вважають себе лідерами суспільної думки, щоранку підраховують лайки й фоловерів, і не сплять по ночах, якщо кількість підписників не зростає. А якщо зменшується - то взагалі трагедія.
Такі ЛСДшники не мають права на сумніви, вони повинні весь час нагнітати емоції в мережі, використовуючи все більш безцеремонні й грубі формулювання, судячи й караючи без права на апеляцію й помилування.
Бо варто їм не зреагувати вчасно, занадто затягнути паузу, як серед тих, хто біжить поруч, одразу почуєш:" Що здався, зас*яв? Чи вже перевзуваєшся? Вже куплений?"
І доводиться бігти, збиваючи ноги й не показуючи сумнівів, "пиляйте гирі, Шуро, вони золоті..." Аж доки не спіткнешся, і тоді тебе змінить хтось інший молодший, на початку більш свіжий, так як ти замінила свою попередницю. І побіжить поперед стада з новими силою і натхненням.
Мабуть стаду дискомфортно, якщо ніхто не біжить попереду...
