Минулого тижня у Києві сталася неординарна подія. Під час міжнародного форуму Space For Ukraine заступник міністра оборони з питань цифровізації Катерина Чорногоренко повідомила про створення у Міністерстві оборони Управління космічної політики. Головна мета нової структури – поєднати внутрішні та зовнішні можливості розвитку українського військового космосу.
За словами Чорногоренко, Управління «займатиметься виробленням нормативно-правової бази, пошуком найактуальніших космічних технологій, а також стане єдиною точкою входу для взаємодії з внутрішніми та зовнішніми стейкхолдерами у цій сфері: розробників, науковців, підприємців, міжнародних партнерів».
Також на форумі Міністерство оборони представило дорожню карту розвитку космічної галузі на десять років. У перші два роки управління космічної політики проведе аудит космічної інфраструктури, який визначить критичні потреби. Також буде сформовано стратегічні документи, що визначають вектор розвитку галузі.
Наступний етап – розробка власних супутників, систем космічної ситуаційної обізнаності та їх інтеграція до оборонних технологій. Фінальним кроком буде створення цілісного космічного сегменту оборони – супутникового угрупування, яке даватиме аналітику в режимі реального часу та стане частиною глобальних проектів безпеки.
Умовою створення даного Управління став досвід ведення війни з російським агресором, який показав, що відсутність на початковому етапі війни систем раннього виявлення ракетної небезпеки, відсутність повноцінної та безперервної інформації з космосу про противника та його бойові дії призвели до багатьох невдач на початку війни. Сьогодні Україна практично повністю залежить в даному сегменті від партнерів, і в першу чергу від США, і нещодавнє призупинення обміну розвідданими в черговий раз показало необхідність цього рішення.
Спадщина СРСР
Україні, у спадок від СРСР, дісталося майно 43-ї армії Ракетних військ стратегічного призначення СРСР. Чотири дивізії, розташовані у Волинській, Миколаївській, Сумській та Хмельницькій областях, мали на озброєнні 176 шахтних пускових установок із 1272 ядерними боєголовками.
Таким чином, після розвалу Союзу Україна на короткий термін стала володаркою третього у світі ядерного потенціалу після США та РФ. Однак у 1994 році, під тиском Заходу та Росії, Київ погодився на його ліквідацію в рамках Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, отримавши за це «гарантії територіальної недоторканності від ядерних держав», прописані в так званому Будапештському меморандумі, гарантії якого, як показало життя, і залишилися на папері.
Також Україні дісталися у спадок окремі елементи повітряно-космічної оборони. Насамперед це центр контролю космічної обстановки в Мукачеві (РЛС «Дніпро»). У його завдання входило раннє виявлення стартів МБР із території Західної Європи та Середземномор’я. Ще одна станція розташовувалась у Севастополі та надавала подібну інформацію з регіонів Північної Африки та Близького Сходу аж до Індійського океану. Після анексії Криму доступ до обладнання РЛС “Дніпро” в Севастополі втрачено.
Всі ці РЛС створювалися у Дніпропетровську (ДМЗ), але, на сьогоднішній день, за технічним рівнем, витратою електроенергії та води на охолодження вони вже застаріли.
Також українські підприємства, такі як КБ «Південне» та «Південмаш», були ключовими учасниками радянської ракетної програми, т.к. більша частина носіїв ядерної зброї була створена та виготовлена у Дніпропетровській області, та виробниками серії кількох типів супутників-шпигунів радіорозвідки та іншого призначення.
За роки незалежності Україна так і не спромоглася чи не захотіла створити власну систему повітряно-космічної оборони, і її відсутність, особливо елементів сучасної протиракетної оборони, досі приносить свої смертельні плоди у вигляді щоденних обстрілів критичної та цивільної інфраструктури.
Уроки України для військового використання космосу
Досвід ведення війни в Україні показав, що космічні дані стають дедалі більш невід’ємною частиною сучасної війни. Розвідка, спостереження, позиціонування, навігація та супутниковий зв’язок можуть допомогти у вирішенні широкого кола військових завдань, підтримуючи геолокацію, наведення на ціль та оцінку бойових пошкоджень.
Космос також дозволяє проводити інші військові дії, що спираються на космічні дані та послуги, такі як використання зброї з GPS-наведенням.
Досвід російсько-української війни продемонстрував військову корисність як громадянського, і комерційного космосу. З початку війни приватні компанії, такі як Starlink, Maxar чи Iceye, а також міжнародні агенції надавали супутникові послуги Україні. Вони також використовувалися для підтримки ЗСУ в організації дій у відповідь на російські атаки.
Одним із прикладів є так званий «народний супутник». У вересні 2022 року благодійний Фонд Сергія Притули коштом з донатів придбав послуги супутника фінської компанії ICEYE. Його послугами користується Головне управління розвідки Міноборони.
Думаю, що немає сенсу говорити про ефективність застосування супутника, тому що багато успішних операцій Сил оборони України вже давно це підтвердили. Також у листопаді 2024 року за кошти компанії Rheinmetall та уряду Німеччини було придбано послуги ще одного супутника компанії ICEYE.
Роль, яку грає електронна війна в Україні проти космічних мереж, також продемонструвала, наскільки актуальним став космос для підтримки та виконання військових операцій у будь-якій галузі ведення війни. У відповідь на уроки, отримані з України, Сполучені Штати зараз змінюють свої національні стратегії для кращого використання космічних послуг. Частина цих зусиль пов’язана з найкращим визначенням стратегічних цілей та розвитком Космічних сил США, розробкою спеціальних стратегій для інтеграції комерційних космічних даних на підтримку розробки військової ситуаційної картини та космічного бачення збройних служб для покращення підтримки від космосу до багатодоменних операцій.
Необхідні кроки для створення та розвитку космічних військ в Україні
По-перше, необхідно провести повноцінний аудит наявної космічної інфраструктури та можливостей розвитку космосу у військових цілях, щоб визначити першорядні критичні потреби ЗСУ, виходячи з сьогоднішніх реалій.
Наступним головним кроком має стати розробка та створення національної стратегії розвитку космічних військ, яка має визначити вектори розвитку, особливо у військовому плані.
Необхідно наголосити, що доступ до даних суверенної космічної ситуаційної обізнаності є головним пріоритетом для України. Це зумовлено побоюваннями щодо надмірної залежності від обміну даними від багатосторонніх та двосторонніх партнерств, комерційних та міжнародних постачальників, а також обмеження спільного доступу з кількома сторонами, такими як пропускна спроможність.
Після аудиту та створення нормативно-правової бази необхідно перейти до практичної частини створення космічного щита України, а точніше, це потрібно було зробити ще вчора. Розробка та створення власних розвідувальних супутників, систем космічної ситуаційної обізнаності та їхня інтеграція в оборонні технології країни – це те, чого Україні критично не вистачає на даний момент. Українські підприємства мають досвід створення таких супутників ще з часів СРСР, але технології давно пішли вперед, тому тут також необхідно задіяти не лише підприємства вітчизняного ВПК, а й приватні компанії.
Досвід західних країн показує, що людська діяльність у космосі пройшла шлях від управління урядами приватних комерційних гравців. У цивільному секторі SpaceX стала піонером перетворень у космічних польотах, досягнувши успіхів у галузі повторного використання, зниження витрат і швидкості інновацій, а такі компанії, як Blue Origin та United Launch Alliance, наслідували її приклад.
Комерціалізація космосу також надає додаткові можливості для військової спільноти. Інтеграція комерційних космічних можливостей дозволяє створювати різноманітні системи, що підвищують стійкість до ворожого втручання. Наприклад, супутникові угруповання, що комерційно експлуатуються, покращують можливості зв’язку і спостереження, зводячи до мінімуму залежність від окремих точок відмови.
Однак переміщення цих активів з комерційного на військове використання можуть створити й додаткові проблеми. Тому питання взаємодії, нормативної відповідності, класифікації даних також мають бути розглянуті у документах національної стратегії розвитку космічної програми України.
Все це має призвести до створення власного космічного сегменту оборони – супутникового угруповання, яке даватиме розвідувальну інформацію в режимі реального часу та стане частиною глобальних проектів безпеки.
Одним із головних завдань створення космічного сектору країни є достатній бюджет для досягнення початкових завдань, який буде підтриманий державними ініціативами та приватними інвестиціями. Наприклад, Європейське космічне агентство підтримали понад 5100 компаній, включаючи понад 3000 стартапів із 2016 року. Ці стартапи, загальна вартість яких оцінюється в 35 млрд. доларів США, залучили майже 7 млрд. доларів венчурного фінансування.
Такі компанії, як Reflex Aerospace, що спеціалізується на малих супутниках з корисним навантаженням, та Morpheus Space, яка постачає електричні рухові установки для супутників, є прикладами європейських фірм, які досягають успіхів у технологіях подвійного призначення. Європейська комісія відіграла центральну роль як основний спонсор і замовник у таких проектах, як мега-сузір’я супутників IRIS2 SATCOMs, в рамках якого до 2030 року планується розгорнути понад 290 супутників із передбачуваною вартістю 10 млрд євро.
На цьому етапі Україні також необхідно співпрацювати з такими міжурядовими механізмами Заходу, як Космічна програма Європейського Союзу та космічні ініціативи НАТО. Найбільш активне та суттєве міжєвропейське та трансатлантичне співробітництво включає обмін космічними даними з національних та європейських супутникових систем.
Підсумовуючи, необхідно сказати про те, що правильно сформульований у стратегічних документах та бюджетних асигнуваннях національний підхід передбачає якісні поліпшення в космічному потенціалі країни в середньостроковій та довгостроковій перспективі.
Якщо амбітні плани уряду будуть реалізовані, а бюджет буде адекватно виділено на космос, прогрес у космічній обороні України буде стійким та поступовим. Все, як то кажуть, у наших руках.
