Ситуація, яка негайно вимагає системних та виважених рішень Ставки верховного головнокомандувача.
За минулі сім діб ворог просунувся на 6 км у напрямку Мирноград- Покровськ. На вузькому фронті, фланги прострілюється, але просунувся.
До міста Мирноград залишилось 14 км. Всього 14. Мирноград в зоні обстрілу далекобійної артилерії. Якщо допустити захід ворога у Мирноград, вони отримують зону зосередження та накопичення, і зможуть атакувати сам Покровськ. Покровсько-Мирноградська агломерація - це останній район оборони перед Дніпропетровською областю. Ворог дуже близько, ситуація критична, оскільки темпи просування ворога викликають занепокоєння.
На думку командирів та бійців, які обороняють район Покровськ-Мирноград, основна проблема в умовах інтенсивних дій в першу чергу полягає в управлінні та організації наших дій.
Російське командування атакує в першу чергу ті бригади, яке мають найслабше управління та організацію, слабку керованість та злагодженість. Тобто ворог шукає та продавлює не найвразливіші рубежі оборони, а найвразливіші підрозділи та зʼєднання.
Коли атакують слабо керовану бригаду, то вона не може втримати навіть вузький рубіж.
Тому усі маршеві поповнення та резерви йдуть на посилення слабких підрозділів, які несуть найбільші втрати.
Це не дозволяє створювати значні тактичні резерви, які б мали час на додаткову підготовку, могли б частіше проводити ротації бійців на нулі, та обладнували другу та третю лінії оборони.
Відсутність підготовлених позицій для оборони, надійних фортифікаційних споруд, зайнятих військами, не дозволяє зупинити ворога на якомусь рубежі. Продовжується фактично безперервний зустрічний бій, окапування під час наступу.
Росіяни наступають шаблонно та передбачувано. Росіяни проводять лобові атаки малих груп піхоти з великими втратами, ворогу просування дається дуже важко, вони також посилають у бій усіх кого тільки можуть, роти у них вибиваються до останньої людини. Основна вісь наступу - вздовж залізничної колії. Там зручно закапуватись та маскуватись у посадках. Усі це розуміють, але перетворити цей маршрут у непрохідний інженерними засобами поки не вдається.
Критичною проблемою є відсутність єдиного компетентного керівництва усіма силами дронів та засобами РЕБ, які продовжують застосовуватись розпорошено та незлагоджено. Наш власний РЕБ знищує значну кількість наших же дронів. Підрозділи дронів отримують завдання без урахування тактичних та технічних можливостей.
Я не можу сказати, що українське командування не бачить та не розуміє критичність обстановки. Багато що робиться, ніхто з командувачів не сидить склавши руки. Головнокомандувач О.Сирський приділяє особисту увагу.
Але ми очевидно запізнюємось з реагуванням, хоча плани ворога очевидні, добре нам відомі, і розвідка дає добре уявлення про подальші кроки.
На напрямку не вистачає злагоджених штабів бригад, логіки застосування військ та боєприпасів. Постановка завдань слабким штабам слабо організованих бригад - це ігнорування реальної боєздатності військ, така практика гостро критикується у військах. Штаби бригад - ключовий елемент боєздатності.
Спроби натягувати на якусь ділянку купу підрозділів не дає ефекту, якщо нема єдиної чіткої логіки застосування.
Ситуація вимагає зосередження на напрямку хоча б однієї бригади з якісним штабом, який зможе налагодити управління боєм різнорідних підрозділів на ділянці прориву та підтримка резервами бригад, які тримають фланги прориву ворога на Мирноград.
Чому недосвідчені комбриги та слабкі штаби бригад продовжують керувати в той час, коли командування сухопутних військ тримає у резерві десятки досвідчених командирів, які мають репутацію, заслужену у важких боях 22-23 років? Як це пояснити? Чому кадрову проблему не вирішують, хоча усі бачать, що це основна проблема, і хоча досвідчені кадри у нас є?
Потрібні системні рішення, потрібно припинити вводити самих себе в оману, потрібні ті заходи, які будуть схвально підтримані компетентними командирами бригад та батальйонів у даному районі, і командну ланку треба терміново посилювати.
