Віктор Шендерович, мабуть, належить до когорти останніх. Тільки от корисність цього персонажа є вельми сумнівною.
Принаймні з огляду на його останнє інтерв'ю для проєкту "Живой гвоздь", яке наробило галасу у соцмережах наприкінці минулого тижня. У ньому рафінований ліберал і поборник усіляких свобод у стилі недавнього "вихлопу" на не менш ліберальному "Дожде", заявив, що Росія — це "все-таки це наша країна та наші хлопці. Так, обмануті, нещасні. Так, іноді вбивці навіть. Але вони наші, це наша країна".
Здавалося б, які проблеми: путінська Росія – ваша країна? Немає заперечень, позаяк і Шендерович, і "наші мальчікі" (читай – убивці, гвалтівники, мародери), і сила-силенна інших, — доклалися до формування огидної диктатури кремлівського карлика, мирилися з нею, на початках мріяли про "вєлікую страну", аж поки репресивна машина не почала чавити своїх вчорашніх попутників.
Путінська Росія – ваша країна? Немає заперечень, позаяк і Шендерович, і "наші мальчікі" (читай – убивці, гвалтівники, мародери), і сила-силенна інших, — доклалися до формування огидної диктатури кремлівського карлика, мирилися з нею, на початках мріяли про "вєлікую страну", аж поки репресивна машина не почала чавити своїх вчорашніх попутників
Недавно український політолог Михайло Басараб зауважив, що біда російської "опозиції" – в її ж імперськості. Він покликається на недавній маніфест Ходорковського, який докоряє Заходу у його недалекоглядності щодо росіян-інакодумців. Шендерович відвертіший: "Російський ліберал та українець партнери до першого повороту", уточнивши, однак, що мова йде про поворот як повалення режиму Путіна. Вологі мрії й Шендеровича, і всієї російської опозиції банальні: вони гадають, що Росія, поконана українськими кров'ю та потом, упаде їм до ніг, як стигла груша, і вони правитимуть у ній на свій розсуд ("ми б хотіли, щоб Путіна не було, а Росія була").
Але так не буде… З однієї простої причини: хто б не правив імперією – рано чи пізно стає на шлях диктатури, пояснюючи це просто: так хоче народ. І саме тому Росія після перемоги України перестане бути імперією, тим паче, що саме путінська війна вже пробудила на її теренах національно-визвольні рухи, що воліють самостійного і незалежного життя.
Хто б не правив імперією – рано чи пізно стає на шлях диктатури, пояснюючи це просто: так хоче народ. І саме тому Росія після перемоги України перестане бути імперією, тим паче, що саме путінська війна вже пробудила на її теренах національно-визвольні рухи, що воліють самостійного і незалежного життя
Але Шендерович не вгаває. Після скандального інтерв'ю на "Живом гвозде" він вирішив докладніше пояснити свою позицію, опублікувавши на "Гордоні" спеціальний блог. Дозволивши собі при цьому повчати українців правилам гарної поведінки: "Образа людини за національною ознакою абсолютно непристойна і недопустима. Так, і у воєнний час також. Ствердження переваги або неповноцінності якоїсь нації, як і колись, називається нацизмом".
Мені, повірте, огидно цитувати цього Шендеровича, але я хотів би, щоб ви зрозуміли дно цинізму "ліберала",
який проливає крокодилові сльози за жертвами російської інвазії в Україну, але звинувачує у нацизмі тих же жертв! Що більше, — вигадує для цього термін "моральний геноцид", від
якого буцімто потерпають і він, і його "соотєчєствєннікі" на Заході через приналежність до російського "океану". Та такого "геноциду", який змушує виправдовуватися їх "з позиції
льожа" (лежачи). Смію нагадати Шендеровичу: позиція "льожа" завжди була вигідною для "страдальців" на Росії – від безмовних кріпосних до "аристократів духу" за тамтешніми
мірками.
Смію нагадати Шендеровичу: позиція "льожа" завжди була вигідною для "страдальців" на Росії – від безмовних кріпосних до "аристократів духу" за тамтешніми мірками
Головне, — Шендерович у глибині душі розуміє, що несе пургу. Зокрема, пояснюючи українську ненависть до російського, згадує свою бабусю, яка усе життя ненавиділа нацистів.
Те, що путінська Росія – це "наша страна" для Шендеровича не викликає сумнівів. Вдумайтеся, сміливий вояка проти критиків "нашіх мальчіков", "измордованный морально на родине, а иногда и выброшенный вон", перебуваючи за кордоном (!), слухняно маркує свої дописи у соцмережах принизливою фразою з припису роскомнадзора: "Виготовлено іноагентом…". Значить, визнає кремлівські закони, серед яких – і анексію українських земель, і про примусову "мобілізацію" тих же "мальчіков".
Сміливий вояка проти критиків "нашіх мальчіков", "измордованный морально на родине, а иногда и выброшенный вон", перебуваючи за кордоном (!), слухняно маркує свої дописи у соцмережах принизливою фразою з припису роскомнадзора: "Виготовлено іноагентом…"
Ці "мальчікі" ще довго переслідуватимуть українців, яким довелося побачити їх на власні очі. Ці "мальчікі" стали для всього цивілізованого світу втіленням путінізму і Росії – дикої Орди, імперії зла. І місця подвигів цих "мальчіков" вже зараз є для всього світу чимось на кшталт Аушвіца чи Майданека.
І російські ліберали їх теж не позбудуться ніколи. Для цих "естетів" і окремо для Шендеровича, зацитую Пушкіна, його "Бориса Годунова". Аби зрозуміліше було:
Как молотком стучит в ушах упрёк,
И всё тошнит, и голова кружится,
И мальчики
кровавые в глазах...
И рад бежать, да некуда... ужасно!
Да, жалок тот, в ком совесть нечиста
