Повз мене якось пройшов той факт, що минулого року ми святкували День української державності 28 липня. Можливо тому що минулого липня якось не до святкувань було.
Це свято, запроваджене Володимиром Зеленським, який має високу амбіцію лишити слід в історії України. Бажано зацементований. Через покоління Вови не стане, а свято залишиться - якщо, звісно, стараннями Вови залишиться суб'єкт святкування.
Але зараз депутати пішли іще далі і пропонують впровадити додаткове свято на 23, тобто тьху ти, на 25 лютого. В піку росіянам це буде не "день мальчіков", а день дівчаток, тобто жінок, приурочений до дня народження Лесі Українки. Мені здається, Лариса Петрівна розгубилася від такого повороту подій і вперше за півтора століття не знає, що сказати.
І дзеркальний день хлопчиків, тобто не хлопчиків, а Тараса, впроваджується на 8, тобто ні, 9 березня.
Все б нічого, але ці дні планується зробити вихідними, як і День матері у другу неділю травня (з переносом вихідного на понеділок).
Послухайте, скасування радянських рудиментів у вигляді святкування першого і дев'ятого травня - богоугодна справа. От на ній і зупиніться, просто приберіть зайвий вихідний. Не потрібно загравати з виборцями і тулити на скору руку те, що не ліпиться.
Почекайте, у нас іще буде і День перемоги, і День звільнення Донецька і Криму, і День спалення москви.
Якісь із цих днів ми зробимо державними святами. Бажано, щоб у календарі до цього часу лишилися вільне місце, бо нам доведеться вихідні ліпити один поверх одного.
