Я був впевнений, що на грошах Ігоря Валерійовича, за підсумком - спаляться всі.
Від пузатої дрібниці, для якої кілька десятків тисяч баксів - фантастичний профіт. До політичних восьминогів, які працюють в режимі насоса.
Істерика Юлії Володимирівни на трибуні парламенту тому доказ.
Вічноголодна бабуся українського політикуму зі злими сльозами проводила поглядом касу, що виплила з рук.
Звичайно, зі словами про патріотизм. Продавати Україну (а не якусь іншу країну) - це ж патріотично, правда?
У процесі війни з росією її правда чутно не було. Іноді, тихо і не дуже щиро. Чи не її тема.
Але зараз вона кинулася на амбразуру антіколомойського закону.
Гроші - це та головна батьківщина, за яку вона буде рвати зубами. Ну і за владу - яка, як відомо - джерело грошей.
Зазвичай вона обережніше.
Але дуже вже ставки великі. Бо шанси тануть. І так задвинули за спини. Так ще й в утиль списати норовлять.
А тут замаячила велика корзина з піастрами. І запахло трояндами нового коаліційного прем'єрства.
І взяли - так все переграли. Без неї.
На жаль, Юлія Володимирівна. Шампанське так і залишиться в холодильнику. І платити за нього доведеться самій.
І головне - так вирватися поперед всіх. Майже в спідньому.
Всі побачили. Всі запам'ятали.
Зараз по мережах розтягнуть, як фото з розстебнутим ліфчиком.
Біда. Так скоро не те що давати – пропонувати припинять.
