В Ірландії та в Північній Ірландії (яка є частиною Великобританії) існує така партія Шинн Фейн. Це ліва партія, яка виступає за об'єднання Ірландії, що, звісно, є всупереч державному устрою Великобританії.
На кожних парламентських виборах у Великобританії, виборці у Північній Ірландії голосують за цю партію, обирають депутатів (цього року - 7), але ці депутати ніколи не з'являються у парламенті Великобританії, оскільки їхня політична позиція є протилежною і вони бачать себе частиною об'єднаної Ірландії, а не Великобританії.
Жодним чином не підтримуючи ідеологію цієї партії, їхню позицію тощо, хочу зауважити, що в складних умовах, коли люди не підтримують щось і не можуть нічого вдіяти проти переважаючої більшості, позиція абсенціонізму (утримання від колаборації з ідеологічним противником) може бути логічною, послідовною, адекватною і правильною.
Це я в контексті того, що черговий раз читаю як влада "розвела як котят" людей, що хотіли обратися в громадську раду для контролю Міністерства оборони. Люди сіли грати в карти з шахраями і жаліються що шахраї їх обманули.
І це стосується не тільки їх, а й парламентських голосувань, де ЄС підтримує слуг щодо якихось рішень, а потім жаліється що слуги з їхніми коаліційними партнерами з ОПЗЖ знову щось вчудили корупційного чи антидержавного. То навіщо ви їх підтримуєте взагалі, в будь-яких рішеннях? Щоб вони потім на вас звалювати що ви не звільнили ними призначеного коаліційного партнера Бойка?
Я не стверджую, що абсенціонізм під час війни є дійсно правильною стратегією. Є багато мінусів такої поведінки, але мені здається що станом на зараз, після цих усіх відвертих злочинних схем, не бути в колаборації зі злочинцями, шахраями, злодіями і зрадниками, не прикривати їхні злочинні схеми - це чи не єдина розумна стратегія, яка залишилась.
А, так, і не можу не нагадати, що Міністерство оборони очолює новообличний антикорупційний реформатор з команди Вакарчука й Притули.
