Я думаю, що міські голови обласних центрів повинні скинутись і поставити пам'ятник Арсенію Яценюку. Він, жертвуючи власним рейтингом, підвищив тарифи до ринкових. І провів фінансову децентралізацію, заливши місцеві бюджети реальними грошима.
Міські голови, обрані чи переобрані у 2015 році, отримали можливість показати свою турботу про містян. Міські бюджети розвитку одразу зросли на порядок.
Так, у 2013 році бюджет розвитку середнього обласного центру складав 20-30 млн грн, а вже у 2016-му – 400-600 млн грн. За 2019 рік доходи місцевих бюджетів зросли у порівнянні з 2018-м на 17,6%, до 275 млрд грн. І це заслуга не Зеленського, як ви розумієте.
Майже усі міські голови обласних центрів цієї осені переоберуться. Десь чверть – з першого туру. І це головний доказ успішності реформи децентралізації.
А що ж таки відбудеться 25 жовтня 2020 року?
Виборчий кодекс
Зміни прийняли саме напередодні початку процесу. І підіграли старим партіям. Натомість відкриті списки – це туфта. Адже щоб просунутися у списку, кандидатам з низу потрібно набрати 25% виборчої квоти. Що практично неможливо.
Тобто маємо фактично закриті списки. Все решта у виборчому кодексі не має значення, раз нинішні депутати усунули головне, для чого все і затівали, – внутрішньопартійну конкуренцію.
Явка
Матимемо парадокс: що більше місто, то менша явка. У малій громаді підуть вибирати не просто депутата, а кума чи свата. Або коли кілька сіл у одній громаді, односельці прийдуть проштовхнути саме свого. А у великому місті депутат – не тут і поруч, а десь далеко.
Знову ж, розчарування у Зеленському і політиках взагалі. Тому у великих містах явка буде не більшою за 40-45%. У сільській місцевості – більша.
Потрібно уважно коригувати результати соціологічних досліджень. Треба брати похибку на те, що якраз прихильники Порошенка, прибиті невдачею минулого року, мають здорову злість і бажання реваншу. І, значить, прийдуть.
Висування
У минулорічних тріумфаторів "слуг народу" – проблема. Ігор Валерійович Коломойський підштовхував Зеленського до місцевих перевиборів у 2019 році. Пропонувалося просто взяти і переламати усіх через коліно. І взяти всю країну. І тоді, на хайпі, це дійсно сталося би. Ситуацію врятували західні союзники, які дуже твердо попередили президента про недоцільність такого кроку.
Минулого року Зе!команда вдало використала феномен електоральної моди до нових людей. Ми бачили, як "ноунейми" збивали важковаговиків у політиці. Власне, перемогти могла і умовна швабра.
А зараз ця мода проходить, хоча до осені певний шлейф симпатій ще залишиться.
І ось, корекція позиціювання "слуг": вони мають додавати до "новий" ще і "професіонал". А з цим на місцевому рівні – проблеми.
Місцеві еліти вже багато разів "перевзувалися". Їхню професійність часто доводиться брати в лапки. Щось вибрати у цій ситуації важко.
Мало того, найбільш далекоглядні люди вже розуміють: пов'язати зараз себе із Зеленським – значить отримати поганий бекграунд у майбутньому.
Тому в умовах, коли треба видавати із себе крутих, а перемоги не буде, "слугам" можна використати умовний "метод Верещук". Це коли на праймеріз вибирають Ірину Верещук в конкуренти Віталію Кличку. А потім можна сказати, що дівчина програла чемпіону, суспільство наше сексистське, жінку прийняти не готове. Ну, зробити гарну міну.
В деяких випадках такий метод можна використовувати штабістам Зеленського, щоб трошки заробити. Коли якомусь невпевненому в собі меру підсунуть за винагороду слабкого конкурента. Принаймні кілька таких випадків точно відбулося минулого літа, коли серйозні люди купували в Офісі президента собі слабких конкурентів на мажоритарні округи.
Технології
Не спрацює цього разу для "слуг" і головна технологія літа 2019-го. Це коли Зеленський їздив країною, виводив на сухе "чортів", митників тощо. Технологія базується на бажанні люмпенів побачити, як нашого місцевого боярина сам цар – у "хвіст і гриву".
Метод Зеленського. Більшість міських голів давно перейняли метод, який зараз пов'язують із президентом. Це коли ви на сцені, а піпл має право лише на аплодисменти. Мери говорять з людьми через ЗМІ та "відосики". Плюс на усіх місцевих телеканалах багато сюжетів із перерізанням стрічок.
Власне Зеленський і сам буде їздити країною не ганяти "чортів", а різати стрічки на проєктах "Великого будівництва". Але цю картинку він ділитиме з місцевими.
Значуща технологія – це позиціювання себе з більшістю виборців. Політтехнологи напевне визначили основну електоральну базу діючих міських голів. І вона географічно дражлива. Саме тому Кернес у Харкові кричатиме про пам'ятник Жукову. А якби він був мером Львова, то їздив би у вишиванці та обідав у "Криївці".
Власне позиціювання довкола армія/мова/віра буде додатковим маркером для усіх кандидатів. Бо загальноукраїнський дискурс ніхто не відміняв.
Тому ці вибори, на відміну від минулорічних, знову викрасять Україну у різні кольори.
Попри важливість використання мереж в технологіях, телевізор все одно на ці вибори залишається основним майданчиком для спілкування кандидата з виборцем.
Хоча б тому, що саме у телевізорі малюється карта завтрашнього обговорення в мережах. Спочатку новина – потім обговорення. Знову ж, електоральний пласт, який основну інформацію отримує з телевізора, все ще більший і дисциплінованіший за мережевий. Хоча це, мабуть, остання перемога телевізора.
Ну і, звичайно, що менша громада, то ефективнішим буде старий перевірений метод від дверей до дверей.
Не забуваємо і про технологію "кота в мішку". Це коли мер, знаючи, що його партія не набере більшості, а місцеву більшість формувати треба, буде розставляти своїх у всі можливі списки.
Найбільшим донором будуть "слуги народу". Особливо в деяких областях, де позиції "слуг" ще занадто сильні. Купувати "ноунеймів" будуть і потім. Але наймудріші люди в регіонах будуть скуповувати обласні осередки або як франшизу, або вкрапленими тушками в списки.
Хоча варто зазначити, що подібне може трапитись й з усіма іншими партіями.
Як приклад: у Сумській області позафракційний народний депутат Ігор Молоток скупив обласні організації "Батьківщини", "Партії Шарія" та франшизу "Рідного міста". І тепер разом з ОПЗЖ може взяти колись помаранчеву область.
Ця технологія буде надзвичайно популярною. Але про неї прості люди, які підуть на вибори, не дізнаються.
Ну і, звичайно, діючі мери, які не зайшли у партію мерів "Пропозицію", намагатимуться сховатися під парасолькою партій, сильних у регіоні.
Або йти самовисуванцями з надією сколотити промерську коаліцію згодом.
Що буде?
За виборами міських голів і рад ми часто забуваємо про обласні ради.
Звичайно, у міста-мільйонника бюджет розвитку у рази вищий, ніж у однойменної області. Та все ж. Область має кошти на виконання програми соціально-економічного розвитку. Область впливає на розподіл субвенції Державного фонду регіонального розвитку.
Обласні ради в умілих руках матимуть вплив і авторитет.
Тож, може, і на краще, що поки що у нас не обиратимуть обласні ради в Донецькій та Луганській областях, де якраз ОПЗЖ могла б взяти монобільшість.
Звичайно, у "слуг народу" ніде не буде монобільшості. Проте у Центрі, Півдні і Сході України вони матимуть найбільші фракції і формуватимуть коаліції. От тільки, на диво, багато де доведеться об'єднуватися з ОПЗЖ. А значить, не тільки віддавати їм посади заступника і голови планово-бюджетної комісії, а й пропускати їхні репліки стосовно загальнонаціональних питань. І реверанси в бік Путіна.
Натомість у Київській і західних областях "слуги" (які не зможуть об'єднатися з "ЄС") можуть залишитися в опозиції. І ми вже під Новий рік, при формуванні бюджетів на 2021-ий, можемо побачити, як підготовлені в обласних адміністраціях бюджети в обласних радах не знаходитимуть підтримки.
На рівні громад відбудеться майже те саме. Проте електоральне поле, крім основних політичних сил, буде представлено промерським партіями. Але ніде, навіть якщо підтримка мера і буде вищою за 50%, міські голови самостійно не сформують більшість в радах і будуть змушені домовлятися.
Нам доведеться побачити багато парадоксів із об'єднанням антагоністів. У тих містах, де чіткої більшості не буде, будуть ситуативні голосування.
Мери будуть на розтяжках. І це той випадок, коли багато хто нудьгуватиме за твердою рукою і однопартійною системою.
І ще одне. Кампанія з місцевих виборів – це фактичний старт наступних кампаній з виборів і президента, і Верховної ради.
З огляду на це багато місцевих лідерів захочуть зайти в обласні ради, щоб потім прописатися в регіональних (так званих відкритих) списках до ВР.
А принаймні двоє міських голів – Віталій Кличко та Борис Філатов – вже готуються командами до старту президентської кампанії.
Нудьгувати не доведеться.
