Дубінський сказав, я думаю, абсолютну правду: свої статки він заробив журналістським талантом. Якщо, звичайно, його заняття можна називати журналістикою.
Але питання, все-таки, виникають (елементарні, але так звана розслідувачка до них не додумалася).
1. Хто саме так щедро оплачував його талант?
Як вам відомо, в усьому світі оплата послуг повинна проходити офіційно, а з доходу слід сплачувати податки. Тому цілком резонними є питання: хто саме платив, наскільки ці проплати відповідають багатомільйонним придбаним активам і скільки податків за них сплачено?
2. Враховуючи, що величезна кількість активів, як нам довели, оформлені на маму і дружину, дозволю собі висловити припущення, що офіційно пан Дубінський довести походження своїх активів не зможе. І цей факт тягне за собою інше питання: чи буде «100-процентно свій» Генпрокурор Рябошапка розслідувати справу, принаймні, про ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах щодо депутата з монобільшості? Думаю, відповідь вам зрозуміла, так само, як і мені.
3. І головне. Ми з вами досить непогано уявляємо рівень зарплат журналістів. Навіть найліпші з них - Казарін, Портников, Кошкіна, Рибніков, Бігус та ще декілька зірок не заробляють десятки (якщо не сотні) тисяч доларів на місяць, щоб купувати таку кількість нерухомості і підтримувати спосіб життя з водіями, охоронцями і десятками автомобілів. За що ж таке щастя конкретному Дубінському, чому, раптом, саме його талант оплачується так високо?
Тому що мова не про журналістику, а про медіакілерство, коли талановита людина, користуючись статусом журналіста, нищить репутації політиків, посадових осіб чи бізнесменів на замовлення. І це оплачується по зовсім іншому тарифу. Я не зумію оцінити у відсотках внесок Дубінського в компрометацію Порошенка і його команди під час конфлікту з Коломойським, але він (внесок) цілком відчутний. Я не можу сказати, чи єдиним замовником Дубінського був Коломойський у хрестовому поході на Гонтареву (чув, що ні), але знищення її репутації великою мірою - його заслуга. А оскільки без такого знищення марно було б навіть мріяти про «переговори держави з Коломойським щодо Привату», а на кону в цій справі мільярди доларів, то такого роду послуги оплачуються дуже щедро. Свідками чого ми з вами і стали.
Уже роки для мене однією з головних проблем української держави є жалюгідний стан української журналістики, контроль олігархів та Москви над інформаційним полем, майже тотальна відсутність професійних стандартів і вимог до репутації. Я щиро вважаю четверту владу не менш корумпованою, ніж третю, судову, котру всі так люблять критикувати. А враховуючи, що суспільну думку в країні формує невелика група володільців рейтингових медіа і вони щойно довели свою спроможність скидати владу і навіть призначати нову, думаю, що ця проблема для України екзистенціальна.
