Розслідування Миротворця щодо Портнова в тисячу разів важливіше і сенсаційніше, аніж відомий «антисвинарчуківський» матеріал Бігуса. Хоча б уже тому, що Денис просто використав злиті йому матеріали конкретного слідства, яке проводили Головна військова прокуратура (а згодом - НАБУ), а тут ми маємо реальну розвідувальну (злам пошти високопоставленого кремлівського чиновника) і глибоку аналітичну роботу. Але, як бачите, все це не має практично ніякого суспільного резонансу, не стало темою для випусків новин і додаткових розслідувань інших медіа. Чому? Та саме тому, про що я уже роки всім товкмачу ледве не щодня: Кремль і українські олігархи (разом ці дві групи гравців контролюють більшу частину медіапростору України) проводили грандіозну спецоперацію проти постмайданівської влади, і так звані «розслідування» бігусів-гнапів були одним із центральних елементів її повалення. В момент, коли Путін і Коломойський (список не вичерпний) своєї мети досягли, розслідування стали ретинговим ЗМІ нецікавими й жодної уваги вже не привертають. Відповідно, про них не чує суспільство.
Зрештою, останні публікації Миротворця саме про це. Вони показують, як Портнов (на той час біглий) на путінські гроші організовував тут мережу «експертів», котрі дискредитували практично будь-які дії постмайданної влади та її керівників. Сподіваюся, ви розумієте, що та переписка Рапопорта-Портнова, котра потрапила в руки розслідувачів - крапля в морі безпрецедентної ідеологічної спецоперації Кремля в Україні, котра була успішно завершена на виборах 2019 року.
Знаєте, найсмішніше, що й досі маса цілком адекватних (на перший погляд) людей полюбляють патякання на тему «от якби Порох..., то він би обрався на другий термін і зміг би продовжити...». Брехня це все. У той момент, що постмайданна влада обрала шлях протистояння Москві й всевладності українських олігархів, вона була приречена. Бо на медійному фронті (як у 2014 на реальному) Київ практично повністю оголений і не може протиставити ворогу жодної боєздатної бригади - хіба що декілька батальйонно-тактичних груп. І доки не змінимо ситуацію зі структурою власності на медіа, тотальна залежність політикуму від Кремля та олігархів залишатиметься центральним чинником суспільного життя.
