"Мелітополь і Конотоп" - Віктор Бобиренко

Війна має багато відтінків.

Вона, крім іншого, зачіпає і українське, хазяйське, газдівське, куркульське, якщо хочете.

Уявіть, якщо війна затягнеться і на дєнь пабєди 9 травня буде на кремлівській площі парад пабєди на тєлєгах, бо Іскандери вистріляли, а танки селяни по українським полям тягають.

путін плаче, шойгу плаче, а курочка кудкудаче.

Але уявіть, що черешня з Мелітополя не попадає на ринки Харкова, Києва і Львова і гниє.

А з початком червня українські дітлахи з мамами не їдуть в Кирилівку, Скадовськ і Залізний порт.

І у місцевих зривається сезон. Увечері вони вмикають телевізор (а орки вже все переключили на мацкву). І вони бачать не сонного Арестовича, а бодрєньку Скабєєву.

І вона кричить: мивсєрускіє, миадіннарот, путінлюбітвас.

А якась тітка годує свиней черешнею і дивиться на пустий пляж. А у неї в чистому будиночку, де мало би сидіти за столом п'ять сімей зі всієї України - весело перегукуються буряти-марпєхі з башкирами-вдвшніками.

І тітка розуміє, що сезон фсьо.

А якийся бодрий ефесбешнік докладує путіну:

- та Владімвладімірич, скабєєва пєрєкуйот етіх украіцев на раз/два. скора нашу пєсню пєть будут.

А тітка поглядає на телевізор і пропалює його ненависним поглядом так, що у путіна в тєліку по спині мурашки.

Воно ж не панімає, що тітка в Мелітополь заміж вийшла з Конотопа.

На місці расєянцев прагматичніше до Пасхи здатись.