Дуже багато відгуків, дуже багато запитань, дуже багато здивування, дуже багато не розуміння ситуації.
Так, саме здивування й не розуміння, бо є люди, які до цього часу не розуміли, що росія на повну використовує ресурс окупованих територій, як не розуміли, як земля чи люди можуть бути ресурсом війни.
Взагалі, слово «ресурс війни», викликав шалену реакцію. Як це? Що це? Хоча це не перший мій допис на цю тему.
Тому нагадаю читачам кілька своїх дописів з архіву ІС, щодо опису ресурсів окупованих територій, які росія використовує вдало для себе.
Так, на превеликий жаль, росія дуже вдало для себе використовує ОРДЛО та ТОТ.
Нагадаю читачам й ще те, що для себе особисто я розділяю тривало окуповані райони (ОРДЛО- окремі окуповані райони Луганської та Донецької областей) та ново окуповані райони (ТОТ- тимчасово окуповані території). Цей розподіл важливо, бо це різна окупація, різна модель окупації, різний психотип окупації, різний психотип соціуму.
Не здивована. У 2014-му році критична більшість населення взагалі не розуміла, що таке війна, що вона йде, що росія вбиває, що відбулася окупація частини України, бо ж інформпростір заполонили симулякри «АТО» та «сепаратизм», які налаштовували суспільство на те, що росія на нас не нападала, а усе те, що відбувалося на Сході України, якісь місцеві розборки між місцевими терористами чи сепаратистами.
Слова «колаборант», «зрадник», «окупація», «війна», викликали здивування та відторгнення. Бо в інформпросторі було все легко: «усі мешканці Донбасу сепаратисти та терористи».
О, росія багато платила та багато вкладала в покриття своїх злочинів.
Я навіть якось чула, що слово «війна» небезпечно казати, а то нам ніхто не допоможе. Ну, якось нам ніхто й сильно не допомагав, але це інша історія, повернемося до ресурсів війни. Хоча, інформація, це теж ресурс й вона на той час теж вміло використовувалася ворогом.
А може здивування виникло через те, що «ресурс війни», це дуже науково. У народі те, що захопив окупант й приніс додому, називалося «трофей».
Хоча, якщо чесно, на окупованих територіях слово «трофей» застосовують до більш конкретних, невеличких, побутових «скарбів», які окупанти тягнуть з домівок українців.
«Трофей» це великий стимул для росіян йти на війну. По росії та ОРДЛО гуляють історії, як знаходили у розбитих українських хатах побутову техніку, долари, золото. Ні, там не вважають це мародерством. Це трофей, тобто законно отриманий на війні прибуток, бо ж «наши деды везли домой германские трофеи».
А ось «ресурс» на окупованих територіях відрізняють від «трофея», можливо тому, що війну розглядають виключно, як помсту та колонізацію України. Тому «забрать у украинцев» на окупованих територіях застосовують по відношенню бо грошей (банків), нерухомості, землі, шахт, підприємств, навіть води, світла та газу.
Пересічний мешканець ОРДЛО за пластиковим стаканом пивасіку завжди веде щемливі бесіди на військово-економічні теми «заберем у хохлов-заживем».
Інколи думаю. Що треба видати таку собі абетку-посібник по війні, щоб від А до Я розкласти усі військові нюанси. От про колаборацію, донос, ресурс та трофей я б написала кілька томів.
В нас дійсно дуже мало у інформаційному просторі роз’яснень щодо колаборації під час війни, життя окупованих територій, використання окупантом ресурсів окупованих територій.
Я пишу про окуповані території вже 10 років й от знаєте, був пік цікавості, це 2014-2016 роки, але здебільшого суспільство цікавило чи є на Луганщині та Донеччини українці, ті, хто не сприймає окупацію. Трошки більше цікавилися злочинами, які здійснювали окупанти, але здебільшого топ-темами цікавості були «чи є на Донбасі росіяни, докази, факти» та «чи є на Донбасі ті, хто вибрав Україну, докази, факти».
Що вдалося захопити окупантам, які ресурси їм досталися та як окупанти будуть використовувати ці ресурси, було не цікаво.
Зараз, коли ми втратили й втрачаємо наші землі, людей, міста, підприємства з’явилась цікавість до економічного фактору війни. Почали говорити про ресурс. Наш. Ворога. Чи вистачить у нас ресурсу, щоб здійснювати спротив під час тривалої війни? Чи вистачить ресурсу у ворога, щоб вести тривалу війну?
Ну, й на фоні «отдать кемську волость», тобто пропагандистських закликів відмовитися від окупованих росією територій України, якась невеличка частина суспільства почала розмірковувати, що нам пропонують віддати та що отримає росія. Як-то кажуть, «краще зараз, чим ніколи». Якщо суспільство, хай й у невеличкій його кількості починає таки вивчати війну під час війни, не усе так погано.
Саме тому, я маю намір трошки детально поговорити про економіку ОРДЛО та ТОТ, зробити огляд вже використаних росією ресурсів та аналіз прагнень росії, їх зазіхання на інші ресурси, які вони вже мріють використовувати.
Це дуже багато букафф, що не любить охлос, зате люблять мої читачі, які мають гострий розум та критичне мислення. Але все ж таки, буду розбивати дописи на підрозділи, бо реально інформації, аж за край.
Сьогодні, коротенький огляд. Почну саме з нього, бо ця рисочка в використанні ресурсу ОРДЛО росією дуже показова. Дуже болюча, дуже небезпечна, дуже економічно для нас «ой, капець», але…
Не буду нагнітати, коротко та по суті:
На окуповану Луганщину (саме Луганщину) окупанти звозять сміття із Ростовської та Воронезької областей російської федерації. Про це повідомив начальник Луганської ОВ Артем Лисогор.
Правда, засмічувати ОРДЛО росіяни почали одразу після окупації, а про те, що з Ростовщини в ОРДЛО звозять сміття я почала писати ще у 2017 році, але от офіційного рівня тема перетворення ОРДЛО на російське сміттєзвалище, ще не набувала, й шкода, бо це вже сталий факт.
На початку 2014 року про звезення з росії сміття на Луганщину написали «офіційні» особи ОРДЛО.
Боже, як же помпезно про це заявили колаборанти. Мене аж вивернуло, вибачте.
«Офіційні» особи «влади» ОРЛО (окуповані районі Луганщини) сяючи, як «лампочка Ильича» заявили, що росія вкладе кошти у розбудову величезних сміттєзвалищ на території Луганської області.
Вау! Победа-победная! За це ж й воювали «народные ополченцы». Як же ж без цього жила Луганщина!
Нагадаю, я писала про це 16.01.2024 у блозі ІС: «На цей час на території Луганської та Донецької областей, які окуповані росією, окупанти планують побудувати нові сміттєзвалища, щоб звозити в ОРДЛО сміття з Ростовської області, бо там сміттєвий колапс, а будувати нові звалища ніде через забудову міста. Ну, як «будувати», просто визначать місце та будуть звозити сміття. Такі сміттєзвалища будуть біля міст Свердловськ (Довжанськ), Краснодон (Сорокине), Луганськ та Лутугіне».
Обіцянки колаборантам з ОРДЛО збудувати сміття сховища, сміттєзвалища та переробні станції для сміття на «освобожденных от гнета укро-хунты» територіях росія давала «народу Донбасу» ще у 2019, потім у 2022 роках.
Але далі обіцянок діло не пішло, а сміття активно повезли. Й не тільки на сміттєзвалища, а й у закриті та затоплені шахти.
Що цікаво «нарід Донбасу» вітав ці інновації. Ну, як «вітав», особливо нікого не питали, це ж вам не укро-демократія, а просто надрукували «опрос» у місцевих ЗМІ, де населення «шалено підтримувало» будівництво сміття-переробного заводу, а краще двох, біля їх міст. А щодо сміттєзвалищ російського сміття, так взагалі, «жили й мріяли».
Залежність від окупантів в ОРДЛО шалена, тому «мусор отечества так сладок и приятен».
Сміття, а це десь 1.5- 2 млн тонн відходів на рік в ОРДЛО приймають з росії залюбки, бо ж вказівка «большого брата».
Ось вам яскравий приклад використання ресурсу окупованих територій.
Земля просто засмічується настільки, що відновити їх буде коштувати мільярди, або навіть це буде не можливо.
Додамо до побутових відходів ще й хімічні, радіоактивні… Ох? Ох!
Я якось питала донбасян, чи розуміють вони, що росія залишить після себе, але ж ви розумієте, що там майже не має людей з критичним мисленням.
Й ось тут ще одне важливо,- бо ж що таке «використання ресурсів окупованих територій» ви вже зрозуміли, бо ж приклад яскравіше немає куди,- чому росія так сильно й відкрито гидить в ОРДЛО, запаскуджуючи там землю?
Ні, зрозуміло, що вони, окупанти, роблять росіянам гарно прибираючи сміття як най далі від росіян, бо ж ростовчани давно протестували проти розбудови сміттєзвалища та звалища радіаційних відходив, які й так є у Ростовській області.
Зрозуміло й те, що відношення до «народів Донбасу» у росіян, як до того самого сміття, тобто вони донбасян не поважають й навіть не рахують за рівних, це для росіян люди третього сорту.
Але, зрозуміло й ще одне: росія розуміє, що колись вона втратить ці території й вони повернуться нам, вона розуміє й прогнозує свою поразку у цій війні, саме тому, активно робить усе, щоб зробити окуповані території непридатними для життя та збільшити наші збитки.
Ну, й невеличка «родзинка» для читачів з ОРДЛО, є такі.
В цьому місяці біля міст Свердловськ (Довжанськ), Краснодон (Сорокине), Луганськ та Лутугіне, особливо біля Довжанська та Сорокине, лютували неймовірні пожежі, які знищили цілі селища. За ніч вигоряло по 100 та більше будинків.
«Нарід Донбасу» волав, просив «владу» щось робити, якось гасити чи допомагати тим, хто втратив майно. Тиша!
«Нарід Донбасу» швидко знайшов винного- звісно це Україна, як без нас- ну й трошки місцевих «ждунів», так в ОРДЛО називають тих, хто на їх думку чекає тут повернення України й оголосив «вам всем месть и тюрьма по законам россии».
Але «нарід Донбасу» так й не зміг зрозуміти, що масштабні пожежі, які знищили цілі селища, великі частки лісосмуг, дивним чином збіглися з проектом розбудови сміттєзвалищ.
Напевне, це, як варити жабку у холодному молоці, повільно його нагріваючи, бо донбаська «жабка», яку росія вже майже доварила, так цього й не відчула.
Знищуючи, використовуючи ресурси окупованих територій, росія просто вирішує ряд своїх проблем та підгодовує ці райони до повного обезлюднення.
