Про Майдан. Коротко. Людей було дещо менше ніж мені хотілося, але значно більше ніж я думав. Настрій всі мали піднесений – це сподобалося. Порадувала велика кількість прапорів “Свободи" – радує, що партія, яка ще півроку тому горлала про “не дати Порошенку монополізувати патріотичну тему" тепер з готовністю стає поруч з прапорами “ЄвроСолідарності".
Кількома хвилинами мовчання вшанували пам'ять загиблих в Одесі. Ханжам, що дорікають нам порушенням дня жалоби, варто було б приєднатися до Майдану.
Скажу чесно – спікерів слухав мало. Зустрів багато знайомих. Підходили багато моїх читачів. Майже весь Майдан проспілкувався. Люди схвильовані. Люди питають, що буде далі? Чим завершаться невідомі нам всім наміри президента Зеленського?
Балакали. Ділилися поглядами.
Майдан тепло прийняв виступ Петра Порошенка – і це символічно. Ще півроку тому здавалося що його виступ на Майдані неможлий – настільки високий був градус ненависті. Сьогодні виступ Порошенка на Майдані – норма. Минули півроку президентства Зеленського. Далі – буде.
Загальне враження таке – я не розумію, що викликало невдоволення Зеленського і бурну істерику його прибічників? Чого вони так злякалися? Народу? Але це їх народ, іншого у них всіх нема. Того що людей прийшло більше ніж на піку міхо-майданчику? Ну, мусять звикати – самі винні. Про сумні перспективи дилетантів при владі я писав неодноразово. Може злякав їх тренд на посилення протестних настроїв? Раніше треба було думати – коли легкою рукою мішали з лайном все зроблене Порошенком і обіцяли людям молочні ріки і кисільні береги.
Чи почула нас влада – побачимо завтра. А те що ця акція на Майдані не остання – очевидно.
PS. Перемістився на Банкову. Потрохи збираються люди.
