Існування Арестовича в публічному просторі країни, яка воює, неможливе без благословіння ОП і згоди Зеленського. Знаючи, як хворобливо реагує останній на конкуренцію.
Я не дивилась вчора того вєщатєля дупою. Як не робила це всі попередні місяці. Але я читала російські пабліки. Там свято і емоції зашкалюють - укри ж збили ракету і повбивали своїх людей! Скрізь, де є пости про трагедію в Дніпрі - Фейсбук, Твіттер, ТікТок, Інстаграм, - зразу з‘являються в коментарях люди з цитатою отого одоробла. І по фіг, що ми не маємо можливостей збивати ракети такого типу, яка влучила в житловий будинок. Це все губиться. Як і офіційне пояснення військових.
Влада не просто створює, а вже створила «єдиний інформаційний простір». Тому Арестович - це погоджений рот.
Як і Золкін, який на камеру допитує полонених. Той Золкін, який аж до початку вторгнення розповсюджував абсолютно дикі месиджі, працюючи на Шарія і з Шарієм. І тут раптом Золкін отримує всі погодження і починає свої допити практично у прямому ефірі! Як?! Навіщо?
До речі, я читаю Шарія. Який зараз грає роль чувака «над схваткой». Щоб ви розуміли, клюючи всіх, він не чіпає Золкіна. Дивно, чи не так?
Зате купа розумних людей тащаться від можливості дивитися допити і Золкіна. Я от так і не зрозуміла: а в чому сенс його «роботи»? Щоб що? Ми з вами не знаємо, що на тому боці моральні деграданти?
Коли СБУ, наприклад, оприлюднює телефонні перемовини, це зрозуміло. Але Золкін?! Соратник Шарія?! Серйозно?
Влада оточила себе тими, хто їй потрібний. Тому у нас Шуфрич очолює комітет зі свободи слова. Зручно. Висить же на волосині, тому і мовчить про всі неподобства монобільшісті, які та чинить зі свободою слова. Поки фірма Кирило Тимошенко отримує по 10 мільйонів гривень на виробництво контента для телемарафону. Поки ми збираємо по копійці на зігрівайте для бійців з вже обмороженими ногами.
Та що там золкіни і шуфричі. У нас судова система керується Портновим і досі. Тим, який тріумфально в’їхав зразу після перемоги Зеленського і так же тріумфально виїхав після лютого 2022.
Всі злочинці спокійно покидають країну, часто з валізами кешу, потім урочисто оголошуються у розшук, потім ми у мережі сидимо шоковані і питаємо: а так було можна?!
Цими днями, коли ми пишемо про помсту, багато хто питає: а яка помста, коли ті гниди, які шкодять всередині країни, не покарані? Я зараз навіть не про корупцію, а про державну зраду.
Я писала в 2019 році і повторю зараз: ті, хто у керма, страшні. Ми навіть не уявляємо поки що, наскільки. І я знаю, що нам ще доведеться багато про що дізнатися. Як, наприклад, про березневі секретні перемовини в Стамбулі. Як про деталі Оману. Як про залізобетонний спокій в той час, коли директор ЦРУ прилітав і був готовий брати за шкірку і бити головою в двері, щоб опам‘ятались.
Бідна наша країна. Поки одні виборюють свободу і жертвують життями, інші кайфують, заробляють і насолоджуються.
