Російське представництво в ООН передало генеральному секретарю цієї міжнародної організації пропозиції Москви щодо введення миротворців в зону конфлікту на Донбасі.
Це ще раз продемонструвало, що заява російського президента Володимира Путіна не була спонтанною, що Москва ретельно підготувалася до чергової пропагандистської компанії, покликаної показати її зацікавленість у врегулюванні ситуації.
Але я не став би покладати надії на зміну в підході Путіна до подій на Донбасі і підтримувати його ініціативу, як це вже встиг зробити міністр закордонних справ ФРН Зігмар Габріель. Уважний аналіз заяви Путіна свідчить, що російський президент зацікавлений не в тому, щоб миротворці ООН з'явилися в зоні конфлікту, а в тому, щоб українські пропозиції про введення миротворців не стали важливою темою міжнародної дискусії.
Путін говорить про те, що миротворці на Донбасі можуть з'явитися тільки після припинення вогню і відведення важких озброєнь. Це - перший пункт Мінських угод.
Москва могла виконати його вже багато разів - але якось не поспішає. Не поспішає тому, що в Кремлі чудово розуміють, що із припиненням обстрілів України можливості по дестабілізації ситуації в нашій країні будуть значно обмежені. А це - явно не в російських інтересах.
Путін хоче, щоб миротворці з'явилися виключно на лінії розмежування з окупованими територіями. Простіше кажучи - це перенесення російського кордону. Сенс миротворців саме в тому, що вони зможуть контролювати ту ділянку кордону між Росією і Україною, яка зараз перебуває під контролем Москви.
Це і є початок перехідного періоду для повернення контролю України. Але пропозиції Путіна навіть не мають на увазі початку такого періоду. Він хоче забезпечити собі свободу рук на Донбасі - і при цьому заручитися рішенням Ради Безпеки ООН.
І, нарешті, найважливіше - те, про що Путін сказав в самому кінці. Це те, що введення миротворчого контингенту ООН можливе тільки за умов прямого контакту із керівництвом «народних республік». Це те, що російський правитель намагається нав'язати Україні буквально з перших днів війни на Донбасі - визнати, що російські маріонетки, яких зробили керівниками «народних республік» в Донецьку і Луганську дійсно представляють когось, крім окупантів.
Довести міжнародній спільноті, що на Донбасі - не окупація, а «повстання», «громадянська війна». Зрозуміло, що обговорення з Захарченком та Плотницьким можливості введення миротворців ООН на «їхню» територію - вірний крок до легітимізації «народних республік». І, можливо, саме заради цього кроку Путін і заговорив про миротворців.
