"Мобілізація та справедливість" - Віктор Бобиренко

"Мобілізація та справедливість" - Віктор Бобиренко

Старий анекдот:

СССР. Два кума в Карпатах. Сидять, милуються горами.

Повз них проходять група турісто і гелгочуть непанашему. Катюшу співають.

- о, - каже кум - вилізли масквічі - пішли їм пики понабиваєм

- а як вони нам?

- а нам за шо?

Ха, ви будете сміятися, але цей анекдот я в Рязанській області чув на початку 90-х.

Тільки там було, що сидять двоє парнішек на прігоркє над Акой. А тут американці.

І ванєчка каже пєтрухє

-пайдьом піндосам наваляєм

- а єслі ані нам?

- а нам за чьто?

Справедливість дуже відносна.

200 років тому десь в Папуасії справедливо було ворогів на обід їсти. Прикладів безліч.

В одному й тому ж суспільстві - справедливості різні.

Ось уявіть. В одному під'їзді десь у Києві чи у Сумах - не важливо - живуть дві жіночки.

Їм однаково років. у них однакова освіта.

Тільки у однієї син, якому зараз 30ть пішов добровольцем у 2022 на війну.

А у іншої - ось тільки днями стукне синові 25ть.

А тут закон про мобілізацію. І треба йти.

І ось одна хоче, щоб звершилася справедливість - і її сина відпустили на дємбєль у лютому 2025 року. Бо 3 роки і фатить. Хай інші теж ідуть спробують окопного лиха.

А інша впевнена, що воювати мусять тільки ті, хто вміє воювати. А її син ще занадто молодий для цього і неготовий.

Кожна жінка вважає свою позицію справедливою.

Вони ніколи не домовляться.

І ось тут уточнення.

Сміливий політик, якого вибрали 5 років тому люди - мусить чітко сказати:

- якщо суспільство прагне справедливості ( а це в ментальності українців - вважати, що справедливість є), але є різні бачення справедливості, то лідер нації мусить дати своє бачення справедливості.

В цьому місці ми маємо напружитись. Бо хіба хтось колись чув, щоб Найвеличніший брав на себе відповідальність і показував власну позицію, якщо виборці мають різне бачення?

І ось уявіть собі рибу, яку витягли із ставка і вона на березі в траві хапає ротом повітря?

Так ось. Це я після слів президента:

- я, Володимир Зеленський, нелох, вважаю, що справедливо буде, якщо піде в армію мій кум і дружбан Женя Кошовий. Бо не можуть мажори бути в стороні. Лисий, звичайно, на штурм не піде, поки не схудне. Але залюбки тягатиме станину від 120-мм міномета, як ту пушинку. І по міні під кожну руку.

І усі ухилянти хай записуються до нього в мінометний взвод.

Оце був би розрив шаблону.

Бо лідери нації, коли є різне бачення справедливості, мусять давати своє бачення. Під власні переконання.

Я ось в лідери не лізу, проте своє бачення маю.

Воювати потрібно і молодим. У будь-якому разі. А не тільки тим, хто вже третій рік лямку тягне.

Але хотілося б, щоб і Кошовий теж.

І ось що скажу.

Обидві мамки вважають одна одну неправою. А нелоха муд"ком.

Отак от. Бо принциповість має бути.