Візит польського прем’єр-міністра Матеуша Моравецького до Вільнюса завершився несподіваним скандалом. Нагороди з рук глави польського уряду отримали представники польської громади Литви з дуже неоднозначними репутаціями.
Першим виявився багаторічний лідер Виборчої акції поляків Литви, депутат Європейського парламенту Вальдемар Томашевський, відомий не лише перманентною конфронтацією з литовськими колегами, а й цілком «радянськими» політичними поглядами. У литовській пресі негайно з’явилися фотографії депутата з георгіївською стрічкою, йому згадали висловлювання про Майдан в Україні та протести в Білорусі — цілком у дусі російської пропаганди.
Але, можливо, нагородження Томашевського не викликало б такого резонансу (зрештою, це не перший його польський орден), якби разом із європарламентарем нагороду не отримав би куди менш відомий ветеран польського руху в Литві – колишній депутат Верховної Ради Литовської РСР Станіслав Пешко. Це була та сама Верховна Рада, яка голосувала за відновлення незалежності Литовської Республіки. А сам Пешко та ще п’ять депутатів-поляків утрималися під час голосування та не підписали Акт незалежності (були й депутати-поляки, які поставили свої підписи).
У 2012 році в інтерв’ю польській версії порталу Delfi Пешко запевняв, що депутати просто не мали часу на роздуми, що з ними не радилися члени «Саюдісу», але зрозуміло, що це не більше, ніж відмовки. Саме нагородження Пешка і викликало справжнісінький шок.
«Відбулася неприємна річ, це викликало шок у мене — полонофіла. Приблизно те ж саме відчувають і литовські поляки, справжні громадяни Литви, які не дивляться у бік Сходу. Уявіть собі, якби прем’єр Литви Інгріда Шимоніте поїхала б до Польщі і нагородила б колишніх агентів, які брали участь у вбивстві ксендза Єжи Попелюшко», – сказав порталу Delfi політолог Римвідас Валатка.
Цікаво, що багато литовських політиків та спостерігачів упевнені, що Моравецького підставили з нагородженням недобросовісні радники. Про це сказав навіть голова тієї самої Верховної Ради Литви, перший голова відновленої Литовської держави Вітаутас Ландсбергіс. Але, чесно кажучи, у помилку досвідченого польського прем’єра важко вірити. Моравецький, як правило, точно знає, що він робить.
Тому те, що сталося у Вільнюсі – не помилка, а передвиборчий трюк. Партія «Право та справедливість» продовжує працювати з електоратом, який можуть перехопити конкуренти Ярослава Качинського та Матеуша Моравецького на правому фланзі. Саме тому нагородження «справжніх польських патріотів» цілком вписується в ту саму парадигму вчинків, які вже призвели до припинення українського сільськогосподарського експорту до Польщі. Тож дивуватися нема чому.
Дивуватися можна іншому – нерозумінню польськими політиками з табору «Права та справедливості» того простого факту, що війна Росії проти України змінила все. І тепер союзниками Польщі є зовсім не ветерани польського руху Литви, котрі намагалися зберегти громаду у радянському минулому, а литовські політики, які готові разом зі своїми польськими колегами протистояти російській небезпеці. І розміри цієї небезпеки є досить великими, щоб без приводу ображати союзників заради «зайвих» голосів на майбутніх виборах. Це якраз той випадок, коли краще програти вибори, ніж пожертвувати репутацією країни, порозумінням із литовцями чи знищити те, що ще залишилося від української економіки.
Але керівники «Права та справедливості» продовжують поводитися як електоральні політики, а не як державні діячі.
