І відповіді, найпевніше, таки не буде. Бо Віткофф привіз все ті ж неприйнятні в принципі вимоги про «4 області повністю». Та й оприлюднені «додаткові газогонні пункти угоди про надра України» зумовлюють повну відсутність в України приводів погоджуватись на компроміси, пропоновані США: такий формат забере в нас дуже багато, але не дасть нічого.
Всі ж вже розуміють, що навіть у фантастичному найкращому варіанті йтиметься тільки про паузу у війні. Представники країн Європи (і європейських армій) публічно озвучують очікування нападу Росії на Європу максимум за 4 роки, в 2029-му. А для цього Путін має лишати за собою повний контроль плацдарму на територіях України.
Тобто, будь-який компроміс, будь-які умови для переговорів мають базуватись саме на цьому: що по факту війна не завершиться. Домовляються сторони тільки про більш чи менш короткий період з меншою інтенсивністю бойових дій (навряд чи хтось вірить в повне їх припинення – Кремль прямо заявив, що продовжить удари і після підписання перемир’я, просто інакше їх пояснюватиме).
А «оформити якось тимчасове послаблення вогню в обмін на згоду з вимогами Путіна» звучить, м’яко кажучи, геть не так тріумфально, як «змусити сторони до перемир’я». В сенсі, вся тема вже стала, ймовірно, набагато менш цікавою Трампу.
Тому Трамп, схоже, чекає на «ніщо» 20 квітня. І в очікуванні цього провалу вже продовжив на рік пакет санкцій проти РФ, запроваджений Байденом. А тоді просто емоційно заявить світу «ну, я намагався, я доклав таких зусиль – але їх не оцінили, тож я вмиваю руки, хай то розгрібає, хто схоче».
На що з ентузіазмом дивиться Сі. В нього є глобальний інтерес: показати європейцям, що от Китай може впоратись з масштабними проблемами. Що Європа дарма так легковажить пропозицією сформувати єдиний з Китаєм фронт для протистояння «тарифній війні» Трампа. Китай – серйозний гравець і може замінити США в глобальних питаннях.
Так що може бути і такий варіант: Сі дочекається 20 квітня, коли Трамп провалиться – китайський лідер, схоже, абсолютно впевнений в цьому провалі. Тоді Сі десь так 8 травня урочисто приїде «на білому верблюді» до Москви.
Бажаний для КНР варіант, щоб 9 травня Путін справді сказав «все, ми домовились, війна закінчується». Трамп знаходитиметься в прострації – бо тижнів два думатиме, що ж робити, як реагувати. І в цей час Сі знов зробить пропозицію Європі щодо протидії «недружній позиції США». Звісно, якщо Сі не впорається з тиском на Путіна, то і для Європи він не матиме нових аргументів. Та продовжить лишатись сам на сам з торговою війною США.
І знов про те, що перерва, якими б не були умови перемир’я, буде тимчасовою і короткою. Війна дійсно не закінчиться. Вона в будь-якому випадку триватиме – в інших формах. Але зважаючи на кількість наших проблем, певне затишшя нам все ж потрібне. І добре би, щоб нам вдалось домогтись цього на прийнятних умовах.
І так само в наших інтересах, щоб ця угода йшла від Америки, якщо вже Трамп так вчепився в образ миротворця. Але тоді на Америці ж буде і відповідальність. Однак якщо Трамп дійсно провалиться і визнає свій провал, а угода про перемир’я прийде від Китаю, все виглядатиме трохи по-іншому, м’яко кажучи. Реакція Трампа прогнозовано буде негативною: очевидно, перекриється постачання зброї і розвідданих, та й всього спектру допомоги. Отже, нам буде значно тяжче готуватись до наступного нападу Росії.
Тому нам варто брати приклад з Ізраїлю: дружити то з тими, то з іншими, аби лиш зберегти існування країни.
