Як ось на бізнес тренінгах, звідки "попросили" дівчину військову, в формі, бо чимось створює дискомфорт, своєю військовою формою, для тилових мажорів.
Настрій кепський, а тому скажу прямо:
Кожна шваль, яка ставить себе вище військового, скільки би у неї не було самовпевненості, грошей, планів на життя, зв'язків, тощо... Та шваль, яка дозволяє собі вважати людину, яка ризикує віддати своє життя за уклоніста, або ждуна, що чекає можливості повернутися на все готове... Та шваль, яка не осягнула рівня пропасті, на якій ми стоїмо через справжню війну... Рівня пекла, в якому вже побували тисячі українців... Шваль будь-якої статі та будь -якої посади. З будь-яким досвідом, але з відсутністю розуміння епічності, жахливості цієї страшної війни в центрі Європи...
Ви що. Собі. Дозволяєте? Ви не "надія" нації - ви баласт. Ви не потенціал країни - ви баласт. Ви не кращі і не успішніші за багатьох - ви баласт. Бо немає у вас базового рівня розуміння, на чому тепер базується наша подальша українська доля: на Армії, чорт вас забирай. Виключно на Армії.
Бо ми без неї жити фізично відтепер не зможемо, як нація. Ви це розумієте?
P. S. Додам, що ви скоріше вважаєте себе не зобов'язаними цій країні. "Я вам нічєго нє должен" - дуже яскравий лозунг. Дуже. Але куди б ви не поїхали - скрізь є ті, хто вас захищатиме. Бо світ не стабільний. Є різанина, є тероризм, є диктатори. Є ті, хто побудував собі захист, як США, але це не ви зробили. Це американці зробили. Або британці - для Британії. Або поляки, країни Балтії, фіни - роблять для себе. А ви як те перекоти поле, лише користуєтесь результатами ЧУЖИХ зусиль, податків та самовідданості.
