Львівська обласна рада першою ухвалила звернення щодо припинення політичних переслідувань в Україні. Зокрема, ідеться про так звану «підозру» Порошенку та переслідування інших опозиціонерів.
Що характерно. «За» проголосували фракції Європейської Солідарності, Батьківщини, Голосу, Народного Руху України та Української Галицької партії. Проти – «Слуги Народу», «Свобода» та «Самопоміч».
Україна не така і велика, насправді, а людей, які цікавляться політикою, іще менше. Звичайно, у межах т. зв. «демократичного середовища» ми всі одне одного знаємо, плюс-мінус через одне рукостискання.
Тому я не розумію. На що розраховують «свободівці»? Якщо навіть гіпотетично допустити, що ландшафт зачистили, «порохоботи» частково у в’язницях, частково на підписці, частково виїхали з країни. Вибачте, а що далі? Невже ви розраховуєте, що «святе місце» розчищається під вас?
Зараз в Україні забагато страху. Це видно по звичайних людях, які раптом кинулися думати, куди у разі чого вивезти дітей і до кого попроситися пожити у якості біженців. Це видно по кошиках у супермаркетах і продавцях на базарі. Це видно по ФОПах, які в усіх повідомленнях пишуть одне і те саме: ми не знаємо, як будемо працювати після Нового року.
А тепер додалася іще одна підстава для неспокою. Раптом кожен приміряв на себе тягар Порошенка і подумав – та ну його к бісу…
Я знаю одне. Довго ховатися не вийде, і довго вдавати, що нічого не відбувається – також. Зовсім скоро цей світ розлетиться на шматки. Зовсім скоро ті, хто готові битися, підуть у бій. Ті, хто готові зрадити, – зрадять. Ті, хто ненавидять – отримають широке поле для проявлення своєї ненависті. Ті, хто люблять – зможуть довести свою любов на практиці.
І не тільки тому, що «путін нападе». Логіка і динаміка суспільних процесів така, що нагорі більше не можуть утримати кермо. У них уже не вистачає сил на імітацію легітимності. Кожен наступний крок буде більш руйнівним, шизофренічним і безпардонним. Там тепер одна мета: уникнути відповідальності за вже скоєне і по можливості протриматися на потоках іще трошки, хоч пару місяців, щоб відкусити побільше.
Це так непристойно нагадує події сторічної давнини, що навіть останній скептик – тобто я – починає думати: а раптом це не випадково? Може дійсно українцям саме зараз доведеться скласти випускний іспит і показати, як ми засвоїли уроки останніх ста років. Які висновки зробили зі смути і гризні 20х років, з російської окупації, з голодоморів і розстрільної сталінської інквізиції. Що нам сказали мільйони доносів і мільйони тих, хто повернувся з таборів, відсидівши свою двадцятьп’ятку волею донощиків. Чи пам’ятають руки криївки 40х-50х, а голови – самвидав 60х? Який слід лишила плита брєжнєвщини і Чорнобиль, чому початок 90х був саме таким.
І головне, як так вийшло, що вінцем цієї еволюції стала мавпа з роялем, чому країна, яка вистраждала і сто разів кров’ю оплатила свою незалежність, зараз не може нормально жити і розвиватися, а змушена повторно проходити програму пекельної початкової школи.
Настав час порахувати – скільки нас є, притомних українців? І максимально голосно проявити свою громадянську позицію. У тому числі через петиції, дописи, звернення, запити, публічні обговорення, флеш-моби – все що завгодно, тільки не мовчати. Тому що промовчавши зараз ми ризикуємо замовкнути іще на сто років.
