“Настав момент збентежити російську впевненість” про можливість відрядження військових в Україну

Заява президента Франції Еммануеля Макрона про те, що у майбутньому не можна виключати відрядження військових західних країн до України, викликала серію спростувань з боку багатьох посадовців НАТО, Європи та Америки.

Більшість політиків, зокрема президент США Джо Байден та канцлер Німеччини Олаф Шольц, відмежувались від його слів. Проти відрядження західних військових до України, навіть із тренувальними місіями, 10 березня висловився також міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон.

Натомість інші європейські лідери та міжнародні експерти набагато прихильніше поставилися до цієї ідеї, а деякі вважають безпосередню присутність в Україні та участь західних спецпризначенців у підтримці та координації операцій українських військових для протистояння російському вторгненню логічним наступним кроком на шляху дедалі більшого залучення Заходу у відповідь на російську агресію.

“Блискучим ходом” назвали заяви Макрона автори статті для видання The Hill Джонатан Світ та Марк Тот, цитуючи цих та інших коментаторів і посадовців Заходу.

Розвиваючи ідею відсутності “червоних ліній” у підтримці України, Франція наразі працює над створенням своєрідного альянсу країн, відкритих до потенційного вирядження західних військ в Україну, й найбільш відверті прихильники цього походять з країн Балтії, зауважує видання Politico.

Перебуваючи у Литві 8 березня, міністр закордонних справ Франції Стефан Сежурне зауважив, що іноземні війська можуть зрештою допомагати Україні в таких сферах, як розмінування, адже це передбачає “наявність певного персоналу, [але] не воювати”, цитує Politico.

“Не Росії вказувати нам, як ми маємо допомогти Україні в найближчі місяці чи роки”, - заявив французький міністр, й додав пізніше: “Ми нічого не виключаємо на найближчі місяці”.

Посадовці балтійських країн похвалили Францію за “нестандартне мислення”.

“Ніяких “але” бути не може. Ми повинні провести червоні лінії для Росії, а не для себе. Жодна форма підтримки України не може бути виключена. Ми повинні продовжувати підтримувати Україну там, де це найбільше потрібно”, - повторив французьку ідею міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс.

Тим часом Польща також поступово змінює свою позицію щодо можливості відрядження західних військових до України. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський зазначив 8 березня:

“Присутність сил НАТО в Україні не є немислимою. Я ціную ініціативу президента Франції Еммануеля Макрона, тому що йдеться про те, щоб (президент Росії Володимир) Путін боявся, а не про те, щоб ми боялися Путіна”.

Своєю чергою експерти вже давно застерігали від умиротворення Росії у спробах запобігти ескалації війни в Україні. Наприклад, Роберт Зубрін у своїй статті для видання National Review під назвою “Чи намагається Байден програти війну в Україні?” від 12 січня 2024 року зауважує, що “тривале умиротворення [Росії] загрожує катастрофою”.

Але тим часом, як більшість досі була зосереджена на варіантах надання фінансової та збройної допомоги, на думку полковника армії США у відставці Браяна Петіта, обмеження дискусії про підтримку України питаннями наданих боєприпасів та зброї являє собою редукційний підхід, вигідний Росії.

“Дякщо використати мистецькі терміни замість промислових термінів, існує гармонійний збіг спроможностей, можливостей і ризику, який присутній зараз”, - пише Петіт у своїй статті для видання War on the Rocks від 7 березня.

На його думку, настав час відкрито надіслати в Україну загони американських зелених беретів – команди або групи А – відомі формально як команди Альфа Оперативного загону Сил спеціальних операцій армії США.

Петіт пояснює, що групи А є компактними підрозділами, чий стратегічний і тактичний дизайн, а також форма, функції та оперативне застосування “ідеально відповідають” складному політично-військовому середовищу в Україні.

На думуку Петіта, теперішня тупикова наземна війна являє собою гарну можливість для застосування груп А, адже паралельно існує стабілізований, упорядкований український тил. Що стосується розрахунку ризиків, то вони полягають в горизонтальній ескалації не як провокації, а як нормалізації та зміни порогів підтримки США.

“У сукупності це зважений військовий шлях, який дозрів для політичних дій”, - підсумовує Петіт. “Залучення груп А на територію України для навчання, консультування та допомоги українським силам, розташованим далеко позаду активних зон бойових дій, вимагає небагато уяви, адаптації та кількох модифікацій. Це вимагає політичної волі та нового розрахунку ризику”.

За його словами, такий наступний крок відображає поступове розширення підтримки України з боку США та союзників. Він також допоможе усунути обмеження моделі віддаленого консультування та програм навчання в третіх країнах, яка, за умов поступового вичерпання західних запасів боєприпасів, може бути недостатньою, щоб схилити терези на користь України.

Саме з огляду на цю модель, каже автор, російські лідери вважають, що зможуть перемогти Україну “шляхом масових і тривалих заходів”, навіть за підтримки союзників. Тож Петіт вважає, що “настав момент збентежити російську впевненість нечіткою математичною проблемою”.

Що стосується ризиків ескалації та поглиблення участі США у війні в Україні, пов’язаних з цим кроком, Петіт зауважує, що значні ризики присутні за будь-якого сценарію, включно зі сценарієм бездіяльності.

“За нинішньої траєкторії Росія переможе, Сполучені Штати та НАТО у кризовому режимі управлятимуть непривабливими та дорогими варіантами стримування, а російське керівництво підтвердить, що у НАТО немає ні мужності, ні витривалості, щоб запобігти незаконній російській окупації демократичної країни. Замість того, щоб пропонувати виснаженій російській армії шлях до перемоги, зараз саме час підвищити витрати та ускладнити [досягнення] амбіцій”, - каже автор.

Таким чином тактичне застосування груп А в Україні сприяло б просуванню ширшої стратегії, водночас дозволяючи управляти ризиками, адже ескалація, пов’язана з цим, є обмеженою, одночасно показуючи підвищену відданість захисту України з боку США, але й не дотягуючи до конфронтаційного потенціалу, пов’язаного з розгортанням, наприклад, американської бронетанкової бригади.

Водночас присутність груп А в Україні не повинна бути секретною операцією, натомість це має бути задекларована присутність американських військових в Україні.

“Таке коригування політики, фізично продемонстроване командами А всередині України, забезпечує наземні дії, які відповідають різким словам Вашингтона про його відданість українській перемозі. Це враховуватиметься в російських розрахунках у військовому плануванні та за столом переговорів — там, де закінчується більшість воєн”, - каже Петіт.