Колись до мене приходили прихильники НАТО і казали що це Україна повинна готуватись, а ті що вже в НАТО- вони в доміке, так що треба нам в НАТО.
А потім неочікувано дізнаються що ми ніколи не мали шансу вступити в НАТО, бо США завжди були проти.
А представники країн НАТО зараз в ахере та сльозах, бо всі розуміють що РФ в наступний раз вдарить по Балтії, і що з цим робити- незрозуміло. Дивний новий світ.
Але є ще деякі речі, в яких є базою:
1) В останній раз країни НАТО зістикались з серйозним противником ще в Іраке. Противник був набагато слабкішим, а суспільне угруповання коаліції було меньше за ЗСУ. І це були "золоті часи" НАТО.
2) На території Європи немає більш боєздатних армій, ніж армії РФ та України.
3) В умовах майбутнього "грім-дарка", акції ЗСУ в Європі ростуть швидше біткоіна.
4) На третьому році війни, не дивлячись на пройобану інформаційну політику (бо ОП яке контролює СМІ хвилює щоб про владу поганого не писали, про те що ці СМІ пишуть про ТЦК і російські наративи- ОП не хвилює, це в абонемент не входить). Не дивлячись на загальну втому.
ЗСУ продовжують виконувати свою функцію. Так є гострі моменти, десь командир долбаеб, десь ще пройоб, але ця машина яка на добу безжально закопує півтори тисячі пігдогів, продовжує виконувати свою роботу. Не дивлячись на кококо з ТЦК українці приходять в армію, і воюють за свободу.
І ми стоїмо.
5) Європа вважала що можна заїхати в майбутнє на наших плечах. Не вийшло. Але це дає нам можливість вистроїти субʼєктність в Європі та зайняти свою нішу, та стати частиною Європи. Головне, не просрати цей шанс.
6) На одинадцятій рік, основою існування та майбутніх перспектив України є ЗСУ. Ні НАТО. Ні навіть США. ЗСУ також основним активом Європи, з урахуванням того, скільки та ж Європа туди інвестувала.
7) В цих перемовинах треба усвідомити що закінчення війни може і не бути завтра. Воно повинно бути тоді, коли будуть адекватні умови, а не тоді коли є дедлайн по часу в головах.
У РФ зараз не все так гарно, як вони демонструють. Люди в колишніх кількостях закінчуються. Техніка теж. Економіка починає падати. Це велика машина, вона падає повільно, але якщо падає- то з великим грохотом. Пітуну потрібна пауза, щоб в цих умовах відкалібрувати армію. І з кожним місяцем потреба в цій паузі буде становитись все більшою. Бо Пітун вижав все зі своєї армії, щоб переломити ініціативу на полі бою, до початку перемовин.
Тому стоїмо, торгуємося, не даємо себе злити. Ні США, ні РФ, нікому іншому. І поки стоять ЗСУ- в нас є надії у майбутнє.
Просто треба викинути з голови думку про швидке закінчення війни і працювати далі. В нас є найдорожчій актив Європи, побудований на нашій крові та звитязі. В нас все вийде.
