Ті, що йдуть на смерть. Я не знаю, що вони відчувають. І ви не знаєте. Ніхто не знає.
Мені страшено болить історія Віталія Скакуна. Він був сапером інженерно-саперного відділення окремого батальйону окремої 35-ї бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
Віталій Скакун загинув 24 лютого. Коли підривав Генічеський автомобільний міст, щоб зупинити просування танкової колони російських військ. Одне із найважчих місць у ході оборони України був Кримський перешийок.
Віталій замінував важливий стратегічний об’єкт, але вчасно відійти звідти не встиг. Зміг лише вийти на зв’язок і встиг повідомити про те, що підриває міст. Одразу ж пролунав вибух.
Віталій Скакун загинув в перший день війни. Йому було 25 років.
Розумієте, людина практично свідомо йшла на смерть! Військовий, давав присягу, виконав її сповна.
У нього не було зарплати ні в 100 тисяч, ні в 65 тисяч. Може, десятка у нього була в той час. Війни ж не мало бути. То західні розвідки блефували і нам розвалювали економіку. Тому ми похєрили роботу військових заводів і перевели їх на 2-х денний робочий тиждень. Тому ми похєрили випуск «Нептунів» і «Гарпунів».
Зараз ми вбиваємось, сперечаючись, що робити з доплатами військовими. Ті, хто переймається за економіку країни, праві, звісно. З економікою приблизно те ж саме, що було з підготовкою до війни.
Під моїм останнім постом докоряють, що 65 тисяч державним службовцям – то дуже мало. Бо не дбаємо про еліту. Бо закони такі, що на держслужбі ти точно їх порушуєш, а потім тобі і на адвоката не вистачить. Бо економії не вистачить навіть на 1 день війни. Бо тоді держчиновники все кинуть до бісової матері і звалять з цієї вашої державної служби.
Багато розумних і справедливих аргументів. Калькуляція. Розрахунки. Все чітко, вагомо. Вірю.
І тоді я починаю думати. 65 тисяч гривень для воюючої країни це, наче, не так вже і мало. Звісно, за таку зарплату тяжко обслуговувати хату на 650 квадратних метрів і заправляти Мерседес-Бенц.
Але мені пишуть, що за таку суму тяжко бути чесним. Якщо держава не платить, то завжди знаходиться той, хто платить замість держави і дає завдання замість держави.
Тобто, чиновників можна прив’язати до виконання своїх службових обов’язків лише захмарними зарплатами і преміями? Навіть тоді, коли країна, якій ти теж давав присягу держслужбовця, стікає кров'ю, воюючи?
Ну так, то тисячі мало кому відомих скакунів мають гинути безкоштовно. Бо ж обов’язок, Конституція і треба рятувати Україну.
І вони рятують. Сотні тисяч нікому невідомих людей. Бо коли ми відправляли в перші 2 місяці вантажі на Харків, наприклад, то водії Нової пошти їхали не тому, що їм платили несусвітні зарплати, а тому що мусили, тому що знали – ніхто, крім них.
І коли наші потяги пролітали, прорізуючи ночі, і рятували наших людей, то не за зарплату робили то наші залізничники.
Ви знали, наприклад, що лише за місяць війни загинули 54 співробітники Укрзалізниці? У них не було 65 тисяч зарплати.
Так-так, відповідальність же інша, не те, що в чиновників. У чиновників же – МАСШТАБИ! А тут – маленькі люди, міняють постільну білизну, будять на вашій станції. Так-так, по 100 людей втискали туди, де завше їхало 18. Але то ж не довго було, правда? Що зараз згадувати?
Розриває мене це все. Правда. Щось не те у нас відбувається. Не те.
Фото: Це – Віталій Скакун. Герой України. Навічно 25 років.
*******
Зеленые покидьки.
Хуже Януковича.
Тот был враг понятный.
Эти же мерзкие , подлые и в вышиванках.
По горло в крови.
Сколько десятков тысяч жизней нам стоил их асфальт и заглядывание в глаза Путину, сколько нам сейчас стоит их интриги, некомпетентность , коррупция и прямое предательство ?
Десятки тысяч.
Россияне убивают наших воинов, эти же мрази убивают Украину.
Им не нужна Перемога, им нужна только власть.
Власти в новой Украине им не видать, а вот в Новороссии да…
Ненавижу.
