"Київська Русь була відсталою країною, яка навіть хрещення прийняла ледь не останньою у Європі. Торгувала Русь виключно медом та воском диких бджіл, шкурками диких білок і такими само дикими рабами. Навіть державу цим диким варварам побудували прийшлі з холодних нордичних країв варяги. Але держава теж була дикою, язичницькою.
І лише після того, як грецькі попи принесли на Русь християнство, місцеві дикуни навчилися читати, писати, рахувати на пальцях, дізналися про існування паперу, чорнил та навчилися кам`яні храми будувати."
Ви щойно коротко дізналися про усю сутність поглядів професійних істориків-професорів на минуле нашого народу; на історію наших пращурів. І це, друзі, справжній історичний фашизм. А ще тут немає ані слова правди.
Не лише у Європі, але навіть на ринках Багдада і Дамаска цінувалися роські мечі, причому вище за знамениті клинки дамаських майстрів. А перський енциклопедист початку Х-го століття Ібн Русте писав про "чудесні, міцні й коштовні кольчуги", що їх мав "цар слов`ян".
На ринках Риму, Венеції, Константинополя, Антиохії, Багдаду буквально розмітали чудову льняну тканину, яку так і називали - "руська", а мати у себе на столі чудовий хмільний мед з Руси могли собі дозволити лише дуже небідні люди. Не підозрюючи, що СПРАВДІ чудовий мед князі київські возити за кордон забороняли і рецепти їх приготування тримали у суворій таємниці.
А виробами із скла - причому не аби якими, а ХУДОЖНІМИ Русь славилася з Х-го століття, про що сумлінно доповідає вчений монах-пресвітер Теофіл з монастиря Панталеоне у своєму трактаті про художні ремесла.
І кам`яне будівництво Русь знала задовго до того, як народився Володимир Великий, про що свідчать знайдені археологами залишки ПАЛАЦУ його бабусі, княгині Ольги. Просто у дерев`яних хоромах в умовах клімату Руси жити було затишніше.
А паперу у Х-му столітті не лише Русь, але і Європа, і Східна Римська імперія не знали - то автори навчальних посібників, які застосовуються ПРОТИ наших школярів, вигадали.
І не були руси взагалі і Рюриковичі зокрема варягами, інакше візантійські хроністи не називали б їх "тавроскіфами". І язичниками не були - інакше візантійські попи не називали б їхню віру "нечестивим ВЧЕННЯМ".
А ким вони були? Якої віри? Звідки походять? Якою насправді була Русь - найбільша країна Європи?
І головне: для чого "історики за викликом" досі оббріхують Русь? Навіщо правду та археологічні артефакти ховають?
Про це я спробував відповісти у своєму історичному розслідуванні, розрахованому для широкого кола читачів
"ВОЛОДИМИР. ХРЕЩЕННЯ БРЕХНЕЮ".
