Довгі поїздки за кермом сприяють роздумам. Вертаючись із Сумщини, зловив себе на думці, що різні народи по-різному вирішують проблему навчання на власних помилках.
У Біблії, наприклад, окрему увагу приділено пророкам. Які намагались донести до народу необхідність схаменутися. Розвінчували ідолопоклонство, зарозумілість і порушення заповідей як елітами, так і масами…
Їх не чули - але мораль відповідних книг Старого Заповіту якраз про те, що краще б чули.
Подібний за суттю античний сюжет про Касандру також навчав слухати мудрих зауважень - бо пророцтва справджувались, навіть якщо в них не вірили.
Старозавітна тема пророків отримала високе звучання при формуванні доктрини церкви: відповідно до Символу Віри, Святий Дух говорить через пророків…
Українцям не бракувало мудреців, які попереджають про хибний шлях і показують напрям виходу із замкненого кола.
Своїх національних пророків: вчених, поетів і героїв та інших мудреців, які вміли (і вміють) бачити поза метушню сьогодення. Які закликають до обʼєднання українців (але щире і всіх, а не одностороннє), до залучення всіх можливостей суспільства, до спрямування винахідливості українців на перемогу України, а не виживання у обхід абсурдних законів…
От іще б навчитися їх чути… Щоб не наступати щоразу на ті самі граблі
