Памʼятаєте, вона направлена на виснаження ресурсів противника, позбавлення його можливостей вести війну. Для неї потрібна висока і жорстка організація держави, збройних сил, економіки й політики.
Путіну здається, що він досяг цього рівня і можливостей. У своєму виступі на Валдаї він був архітектором з проектом нового світу, спираючись на створену ним російську цивілізацію, яка готова боротись за своє домінування наступні 20 років, які будуть не менш, а більш складними.
Росія не була готова до затяжної війни перед вторгненням. Тому, й програла у першій фазі. За два роки Путіну вдалося перебудувати стару економічну корупційну модель під виклик затяжної війни. Держдума затвердила 3-річний бюджет із постійно зростаючими витратами на ведення війни й гонку озброєнь.
Атакою МБР РС-26 «Рубєж», як би її не називали, на Дніпро з інформаційним ударом по США та Заходу, Путін, разом з Китаєм, демонстративно доказує, що Росія лише набирає оберти для воєнного тиску на своїх ворогів і недругів.
Президенту Зеленському і його команді варто осмислити головну ціль стратегії у визвольній війні – ми міряємось економічними силами з Росією. На це потрібно направити головні інтелектуальні, ідеологічні, політичні та всі інші ресурси.
Цей фактор є визначальним у стратегії Путіна з розтрощення України, якщо вона дочасно не капітулює. Іншими словами, війна на виснаження має привести до паралічу оборони України. Путіну потрібні сотні тисяч полонених, поголовне знищення ЗСУ і всіх їх підрозділів, захоплення тисяч і тисяч гармат, танків, ББМ, складів, логістичних вузлів. Якщо він мислить за Свєчіним.
Треба досягти повної попередньої нерівності при підсумкових розрахунках. Нічого нового. Така ціль була у Гітлера з Вермахтом. Цього добивався і досяг Сталін із Жуковим. Путін вірить, що йому це може вдатися.
Зрозуміло, що Путіну для досягнення подвоєного результату прийдеться постійно підтримувати надзвичайне посилення і концентрацію бюджету в умовах ізоляції з боку Заходу, що буде тільки нарощуватися.
Врешті, це підірве розвиток виробничих сил Росії. Не сумнівайтеся. Це лише математика. Війна на замор (измор) вимагає жорстко контрольованого і пропорційного розвитку та постійного оздоровлення економіки. Хвора економіка випробування замором ніколи не витримає.
Показовим в цьому плані є досвід гітлерівської Німеччини й Великої Британії, економіка яких з кожним роком війни виросла все більше і більше воєнних ресурсів.
Українська економіка має 50% грант в бюджеті від союзників. Принаймні на 25-й рік. Вона слабка, із постійним, хоча і незначним потенціалом збільшення. При тому, що в держбюджеті на наступний рік ВВП визначено з падінням до 2,7 в порівнянні з нинішнім 3,5, а може і 4%.
Тому, шанси на тривале утримання інтенсивності виснаження економіки України найближчим часом не очевидні. Більше. Вони рухаються до зворотного ефекту виснаження Росії.
Західні санкції, а ЄС розробляє вже 15 пакет на наступний рік, деформація внутрішнього ринку та негативна реконструкція зовнішнього боргу серйозно гальмують Росію, відкидають її на роки, а може й на десятиліття назад.
Тим більше, що критично виснажити ресурси України не вдалося. Навпаки. Вона успішно відновила свій економічний потенціал. Найбільше, через масштабовану допомогу союзників і міжнародних фінансових організацій.
