Технологія реваншу.
А давайте не будемо себе тішити марними ілюзіями, самозаспокоюватись, що ми уже Європейська держава і коли ПреЗЕдент нас не влаштує, то демократичним способом ми виберемо собі іншого.
Зупиніться, відкиньте емоції, вдихніть повітря і зосередьтесь.
Відчуваєте?
Це ще повітря свободи, надій та планів на майбутнє, але в ньому уже помітні флюїди чогось іншого – тривожного, зверхнього, мстивого.
Так пахне реванш!
Прямо зараз за полум`яними та інфантильно-емоційними штампами про «новає ліцо», «хуже нє будєт», «уходіт старая епоха» ми самі, своїми ж руками привели до влади реваншистів: бувших регіоналів, відсторонених від потоків олігархів та тих, хто всі ці роки мріяв помститись за Майдан, але сидів тихо. А наші президентські вибори 2019 залишаться в історії України першими і останніми найбільш демократичними виборами.
Ми стали мішенню потужної інформаційної атаки, маніпуляцій та підміни понять.
Для реваншу використана вся медіапотуга олігархічних ЗМІ при фінансових вливаннях ззовні.
Як до цього дійшло?
Як ми примудрились пропустити інформаційний удар?
Є кілька причин:
1. В умовах гібридної війни наш північно-східний сусід ніколи не припиняв атакувати наш інформаційний простір: «хунта», «фашисти», «бендеравци» і «правасєкі» плавно трансформувались у «вайна вигадна парашенку», «на Украінє прішлі к власті такіє же алігархі», «ми к укрАінцам харашо атносімся, пусть ані памєняют власть і мєжду намі всьо будєт харашо».
2. Прагнення відсторонених від корупційної кормушки та потоків бізнес-груп до реваншу та їх злиття в затяжному поцілунку з ворогом: «шекаладний барига», «ратердам +», «бізнес на краві», «врах нє в Крємлє, а на Банкавай».
3. Прорахунки і помилки, що дозволило використати їх не лише для дискредитації влади, а й для дискредитації цінностей Майдану: «і за ета стаял Майдан?», «знал би, што будєт вайна – нє вихаділ би на барікади», «лучше бил би Януковіч».
4. А завершують цей акт групового суїциду наша нетерплячість, наше прагнення всього і зразу, вкупі із дезорієнтацією, безвідповідальністю, емоційною втомою та елементарною лінню розбиратись в причинах і наслідках: «нічєво нє мєняєтса», «а вот долар бил па 8», «всє ані там адінакавиє», «так єщьо нікагда нє варавалі».
І, як наслідок, у кілька етапів задіяли таку технологію:
Дія перша. НАГНІТАННЯ.
Під впливом зовнішньої агресії суспільство дуже електризується, що й використовують зацікавлені популярні ЗМІ:
негативні новини,
зведення з фронту,
побутові конфлікти,
смерті і трагедії добавляють трешу.
У неймовірних кількостях день за днем, рік за роком продукується негатив, за яким неможливо побачити навіть натяку на щось хороше.
Дія друга. КАНАЛІЗАЦІЯ.
Перенаправлення негативу, що накопичується, в потрібному напрямку, а саме – на владу, на «недолугих чиновників» і, в результаті, дискредитація держави та державних інститутів.
Дія третя. РОЗДІЛЕННЯ.
Поділ і поляризація суспільства на «ми - хороші» і «вони - погані».
Технологія, застосовувана ще Юлієм Цезарем.
Дія четверта. СТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ОБРАЗУ.
Береться відома медійна особа, яка асоціюється із тотальним позитивом (сміх, гумор, КВН, гарний настрій, «мені личить твоє кохання») та з допомогою цієї особи реалізується проєкт «Слуга Народу» - серіал, в якому остаточно закріплюються пропагандистські наративи, популістські гасла та збільшується розкол суспільства на «нас» – класних, чесних і прогресивних, та на «них» – крадіїв, брехунів, людей з минулого, що не дають «нам» рухатись вперед.
При чому головний герой серіалу – в дошку «наш» і втілює всі «наші» мрії про ідеального керівника держави.
Дія п`ята. ПІДМІНА.
Реальність підміняється створеним образом, голограмою, симулякром: кандидат в Президенти, про якого ніхто нічого не знає, який не дає інтерв`ю, не озвучує своїх поглядів, не має ні програми, ані освіти, ні досвіду, ні команди – тільки позитивний серіальний образ.
Хто не зрозумів, то повторю ще раз: кандидат, за якого голосували люди – не існував в природі, як і, до речі, партія «Слуга Народу», що мала у 2019-му найбільші рейтинги.
Все це супроводжується продовженням агресивної поляризації суспільства («зробимо їх разом», «прийде весна – саджати будемо», «парахаботи») та повною підміною акцентів:
в образі героя серіалу знімаються ролики, які відволікають увагу суспільства від важливих речей (війна та безпека, євроінтеграція, реформи, національна самоідентифікація, тощо) та спрямовують її у область абсурду – понти, хамство, аналізи.
Дія шоста. РЕВАНШ.
Або операція «НАЗАД В СТОЙЛО!» (триває!!!)
І от тепер саме від нас залежить фінальна реалізація цієї операції. Саме ми повинні сказати своє останнє слово.
Вибір за Вами! Думай-те!
•
А зараз маємо триумф бидла.
Ні, це я не про тих, хто голосував у 2019-му за Зеленського – серед них багато освічених, щирих людей, які прагнули змін, верховенства права, чесності, відкритості та підзвітності влади, але…
Але їх усіх нагло, цинічно й відверто використали, використовують і юзають їхні мрії, їхні прагнення та їхні надії.
І хто?
Бидло!
Стерильне і еталонне бидло, яке рвалося до влади!
Які у мене були претензії до Зеленського?
О, у мене дуууже багато претензій було і є.
Але ключовою та осьовою претензією є лише одна – ціннісна.
ХАМСТВО, НЕУЦТВО і ЛИЦЕМІРСТВО з легкої руки чувачка-шоумена стає мейнстримом, стає модним віянням.
Навіщо виховувати своїх дітей?
Навіщо займатись цим тупим і нудним заняттям?
Навіщо прививати їм повагу до людей, повагу до законів, повагу до країни, її традицій, до її історії, мови?
Навіщо давати дітям якісну освіту, вчити їх бути відповідальними, щирими та чесними?
На хрена ці галімі понти?
Все ж просто: хами, бикуй, плюй на інших, бреши та перебріхуй, втікай від відповідальності, сьогодні говори одне, а завтра інше, погрожуй, блефуй і не дотримуйся домовленостей.
І ти легко зможеш стати не лише крутим пацанчиком на районі, а й Президентом найбільшої країни в Європі! Не віриш? Зуб даю!
