Жахливо? Питаєте, та як же таке можливо? Як таке сталося? Та легко. Одним наказом або усним розпорядженням. Чи це перший випадок совкого армійського ДОВБ@БІЗМУ, який призвів до загибелі особового складу? Далеко не перший і на жаль не останній. Згадайте казарми в Миколаєві та Десні. Або селфі двох слуг-йолопів на Яворіві. Згадали? Ну молодці. Вважаєте, що ці випадки когось і чомусь навчили? Змушений буду вас розчарувати.
Ні.
Ні.
І ще раз ні.
Тому що на кожний здоровий глузд, щоби вберегти особовий склад, обовʼязково знайдеться свій йолоп у погонах.
Хочете почути історію про те, як після виведення однієї бригади на відновлення боєздатності, усіх офіцерів управління та начальників служб, розпорядженням комбрига розмістили в двоповерховій будівлі? Кажуть молодий та перспективний заборонив особовому складу аренду квартир або будинків в радіусі декількох кілометрів. Усі повинні бути тут. Поруч зі штабом. В одному місці. Постійно. А в іншій будівлі, неподалік, ще близько сотні солдат та сержантів. Комендантський взвод та інші. Ні, не чули? На да. Хто ж про таке розповість? Якщо би прилетіло, то мінус декілька десятків офіцерів (від полковника до лейтенанта) та під сотню солдат та сержантів.
І про багатогодинні наради в приміщенні клубу в центрі невеличкого міста теж не чули? Коли в одній будівлі щотижня збиралось не тільки все управління бригади, а також і командири та начальники штабів батальйонів та дивізіонів. Тому що так вирішив аж цельний полковник. А коли на такі наради приїздили начальники рангом вище, то хоч би один «дохуя воєнний» полковник сказав, «Комбриг! Ти їб@нувся? Ти навіщо тут зібрав усе командування бригади? Випадково таку дурню вирішив влаштувати? Чи… не випадково»? Ні. Кажуть, вони ставали біля столу і починали читати довгі нотації.
Або як на умовне свято «Потужного барабана», треба зібрати десятка три офіцерів разом із солдатами та сержантами. Годину стояти на вулиці, вітати усіх з цим святом, роздавати кольорові бумажки під назвою «Подяка», щоби потім прозвітувати наверх… Бла, бла, бла. Заходи, згідно плану проведення заходів, проведені. Ах да, і фоточки обов’язково в якості доказів, що заходи проведені.
І якщо би таки випадки були поодинокі. Але нажаль, декого війна нічому не вчить.
Доки в армії буде панувати довбаний совок, а життя військовослужбовців не будуть цінувати як своє власне, до того часу будуть трапляться такі трагедії. Доки з двох, трьох… пʼяти йолопів прилюдно не знімуть погони та потім не відправлять їх під суд, ми будемо ховати бійців які загинули від того, що хтось вирішив заробити собі додаткових балів перед вищим командуванням.
Вічна пам’ять загиблим воїнам. Співчуття родинам.
