З Банкової повідомили, що визначилися з «червоними лініями» майбутніх переговорів про врегулювання. Бачите, яка швидкість? Не пройшло й трьох років після стамбульських переговорів, а Зеленський вже знає рамки, за межами яких компроміс перетворюється на капітуляцію.
А якщо без сарказму, то основна складність тут - утриматися на гострому лезі балансу між надмрною, в очах Трампа, непоступливістю («ви не маєте козирів») і здачею Путіну нашого суверенітету.
Спеціально для великих спеціалістів із дипломатії відзначу, що межі маневру після скандалу в Овальному кабінеті обʼєктивно звузилися, а якби не безпрецедентна підтримка з боку європейців, були б зовсім невтішними.
З точки ж зору внутріукраїнських альтернатив, центральним питанням для нас є, чого Зеленський боїться більше - гніву Трампа, якого надмірною непоступливістю він може позбавити лаврів епохального миротворця й омріяної Нобелівської премії миру, чи виборів, котрі для Зеленського означатимуть неминучу тюрму або еміграцію.
Втім, останній фактор гарантовано буде одним із аргументів західних союзників на останньому етапі переговорів.
Це якщо Трампові вдасться його задум - що далеко-далеко не факт
