Які оперують категорією " абсолютного зла" (особливо це примітно зараз, в дні кровопролитної війни).
Бо, якщо зло назвати " абсолютним", то це значить, що воно не піддається аналізу, препаруванню, що воно не має причин і витоків, існувало споконвіку й існуватиме завжди.
Зло, якщо воно абсолютне, є непереможним за визначенням.
До того ж, якщо є Абсолютне зло, то воно має протистояти лише Абсолютному благу. А хто з філософів назве мені, що є Абсолютним благом? Релігія дає відповідь на це питання, а філософія?
І якщо воно все ж є, то чи можна досягти цього Абсолютного блага лише абсолютно благими методами?
А якщо ні, то чи можна використати відносне зло як інструмент для досягнення цього Абсолютного блага?
Ми зіткнулися не з абсолютним, а з цілком конкретним злом, не з безмежним, а дрібним, хоча й дуже агресивним і таким, що насунулося широким фронтом. Воно зіткано з людських гріхів, збочень і слабкостей.
Його можна розібрати на елементи, знайти витоки й слабкі місця, а отже й можна побороти. Хоч це й не легко.
Отака філософія.
