"До мене звернулись військові, запропонували мобілізувати додаткові 450-500 тисяч людей. Я сказав, що мені потрібно більше аргументів..."
Вибачте, друзі, що вставлю власні аргументи, цивільної людини, яка робить висновки з інформації (доречі, виклала її в кінці одного з попередніх дописів): на нашому Півдні 600-1000 наших бійців стримують 15000 росіян. Це не аргумент? Кількість росіян в районі Авдіївки за різними даними до 50 000 людей - проти наших 3-4 бригад. Дуже багато чоловіків воюють кілька років майже без перепочинку - це не аргумент?
"Один воїн, - каже президент, - це шість цивільних людей, які сплачують податки. Де нам знайти плюс 3 млн платників податків до січня 2024?"
Знову побуду нахабною, та запропоную рішення. Не треба шукати плюс аж 3 млн платників податків. Можна просто перестати витрачати на вітер ті податки, які вже платяться сьогодні. Можна було зібрати податки на власну армію заздалегідь, з 2019 року, коли "велике будівництво" зжирало таку кількість грошей, як наче перед смертю. Не кажіть, що не можна було тоді, і не можна сьогодні. Як приклад, нехай частина з 46 людей, яких президент таскає за собою по світу за рахунок бюджету, на літаку, в Кабо-Верде, залишиться вдома. Буде дешевше, для тих же палатників податків.
"В Харкові будуються лінії оборони, і я задоволений, і тоді маю питання до інших областей, бо треба рівнятися (я своїми словами, вибачте)..."
О-о, це для мене, як для харків'янки, як червона ганчірка. "Коли на нашому кордоні стояли Гради, націлені на нас, - казав наш мер Тєрєхов, - ми все ще чекали відповіді з Києва. А нам казали, що то навчання..."
Фортифікаційних споруд заздалегідь не будувалося, і не тільки в Харкові. А зараз навздогін - дякуємо, звісно. Але та рука, яка стирчала з-під землі в Ізюмському лісі, рука, почорніла від землі, фото якої облетіли весь світ - це тепер той тригер, який не дає можливості забути страшне усвідомлення пекла, через яке ми пройшли. І не тільки тут, в Харкові.
Суровікін побудував свою лінію за скільки? 2-3 місяці? Нас американці попереджали про вторгнення всю зиму. Ті ж можливості.
"У мене невелика команда, чоловік п'ять. Якщо я їх звільню, то нам зменшать міжнародну допомогу..."
П'ять людей на чолі з президентом забезпечили нам потужну підтримку США та Європи. Він каже, що нам зменшать кількість ППО, якщо він звільнить когось зі своєї команди. Я навіть не маю аргументів.
Браво.
Чи не єдине, що я відзначила для себе - це, на мій погляд, вдала відповідь палестинцю, який запропонував провести аналогії між загибеллю цивільних в Газі і загибеллю цивільних в Україні. Зеленський відповів, що українці не починали свою війну з терористичного нападу на Росію.
Доречі, всі дані про кількість загиблих в Газі базуються на даних "міністерства охорони здоров'я" самої Гази. В тисячі загиблих записані й підлітки-терористи, й самі бойовики, але це інша історія, щодо якої вже є достатньо питань. І, мабуть, не треба на відповідь журналістки про звільнення військовополонених ЗСУ з російського полону вихвалятися й поверненням жінок з Гази, які поїхали туди одружуватись, чи що. Якось це неспівставно, не знаходите?
Справа в тому, що перед цим я подивилася інтерв'ю Пороха в передачі Портнікова "Політклуб". Без "а-а-а", без коронних фраз Зеленського "це дуже складне питання", "це все дуже важливо", "це дуже складний процес", наче в співрозмовниках одні дебіли. Я давно розумію, що це все складно для самого Зеленського, але може б йому хтось пояснив ще раз? І ще раз? Бо коли людина не в темі - це дуже видно не тільки українським журналістам. За цим спостерігають міжнародні видання.
Мені лячно було дивитится на вираз обличчя журналістки ВВС, якій то все перекладали, і чи змогла вона зрештою сформувати з відповідей якесь цілісне уявлення про ступінь розуміння президентом України своїх повноважень, своїх завдань і результатів роботи?
Ось де "складний процес".
