Вірний в малому, і у великому вірний — говорить нам Святе Письмо. І якщо ми хочемо отримати Царство Небесне, то ми маємо піклуватися про рідну землю. Всі ми живемо в Україні і розбудовуємо її. Всім нам хочеться, щоби це життя було благополучним гарним та безпечним у незалежній процвітаючій державі.
Сьогодні в нас день виборів. Як на мене, правильно сходити до храму, помолитися, а вже потім іти на виборчі дільниці і там проголосувати за тих, хто допоможе нам втілювати мрію про процвітаючу Україну.
Але хочу нагадати, що зробити вибір на користь тієї чи іншої партії або кандидата — це не означає повністю перекласти відповідальність на іншого.
Обраний депутат може розробляти плани благоустрою мікрорайонів, але ніхто, крім жителей дому, не зможе навести лад у дворі, якщо мусор будуть викидати під вікна.
Міська рада може подбати про придбання апаратів ШВЛ та койкомісця у лікарнях, але мити руки та носити маску на носі вона вас ніяк не змусить і не збереже від зараження, якщо ми не бажаємо тримати соціальну дистанцію.
Ніхто вам не принесе гроші, якщо ви не будете мати бажання працювати та забезпечувати свою родину.
Якщо вам до цього голову і раціональність заміняв телевізор, шансон і попса, то ніяка політсила не змусить вас читати книжки і зрозуміти, що потрібно не про “тарифній геноцид” волати, а хату утеплювати.
Якщо до цього ви по-хамськи поводилися на дорозі, переходили вулицю у непристосованих місцях, їздили п’яним на веліку, навряд одразу після виборів ви зміните свою поведінку.
Якщо і далі шукати халяви, продаватися за гречку, ніхто не зможе додати вам совісті.
Я до чого веду. Якщо раптом хтось знов розчарується у своєму виборі і почне скиглити, що його знов “надурили, дорвалися до корита та не думають за простой нарід”, то нехай він спочатку озирнеться навколо себе, подивиться у дзеркало, а вже потім починає шукати винних.
Ми живемо у своїй країні і вона — наша спільна відповідальність. Бо вірний у малому — і у великому вірний.
