В притчі про багатія та Лазаря (Лк. 16:19-31) мова іде не про бідність та багатство. Там говориться про уповання на Бога і на щось інше.
Оскільки ім’я Лазаря є єдиним власним іменем, яке Христос вжив у Своїх притчах, варто зупинитися на ньому детальніше. Воно є грецьким варіантом єврейського імені Єлеазар, що означає “Бог мій помічник”. Це ім’я є більшим, ніж спосіб ідентифікації одного з героїв притчі. Ім’я “Лазар” або “Бог мій помічник” є віддзеркаленням віри і надії жебрака.
Лазар опинився в раю не тому, що був бідним, а тому, що зробив Бога своїм помічником. Слово Боже не вчить, що усі бідні опиняться в раю. Так само і багатий опинився в пеклі не тому, що був заможним, а тому, що свою надію, поміч і опору бачив у власному достатку. Він настільки зрісся зі своїм добром, що багатство стало його ідентичністю. Христос не наводить його ім’я, бо усе, що являв собою цей чоловік, висловлюється словом “багач”
Справа не в багатстві чи бідності. Справа в тому, як ми розвиваємо свою особистість і наскільки уповаємо на Бога, та актуалізуємо в собі подобу Божу.
Олександр Дедюхін
