Ісус Христос входить до Єрихону, народ тіснить Його,тому не всі мають змогу побачити Його та поспілкуватися з Ним, доторкнутися до Нього. Нікого не цікавить хто ти, яку посаду займаєш, скільки в тебе грошей. Людей багато і вони різні, вони прийшли зустріти та побачити великого пророка, Який хворих зціляє, мертвих воскрешає, голодних годує і проповідує про Царство Боже, що вже прийшло.
Серед людей, котрі прийшли зустріти Ісуса, був один чоловік, ім'я якого означало "чистий", "достойний", або єврейською Закхей.
Євреї, коли давали своїм дітям імена, керувалися двома принципами. По-перше, ім'я мало таким, що використовувалося в роду, таке ім'я мав носити хтось із поважних родичів. А по-друге, ім'я мало бути значущим та виражати основну рису людини. Коли батьки давали своєму синові ім'я Закхей, вони підкреслювали, що прагнуть чистоти та достоїнства для нього.
Чи виправдав Закхей очікування батьків? Абсолютно ні. Закхей зрадив їх прагнення та бажання. Закхей замість чистоти схотів зовсім іншого. Закхей прагнув грошей та влади. Напевно саме в них він побачив щастя для себе.
Коли ми говоримо, що митарі в Юдеї на початку першого століття після Різдва Христова - це податківці, то ми не зовсім праві. Сьогоднішні податківці не наділені тими правами, якими були наділені митарі. Тогочасний митар - це приблизно так само як зараз прокурор - часто безкарний самодур, до того ж наділений правом збирати гроші, та ще й не для власної країни, а для окупантів, на благо країни-агресора. Закхей був начальником над митарями Єріхону - другого за значущістю міста тодішньої Юдеї. Тобто посада Закхея приблизно відповідала сучасній посаді головного прокурора окупованого Донецьку, якого ненавидять всі - свої і чужі, який має владу і гроші, але який не має ні справжніх друзів, ні істинної поваги. А ще й низького зросту, та дуже прагне великої зовнішньої валідації.
І ось такий чоловік теж приходить зустріти Ісуса. Батьки Закхея бажали бачити його чистим, але він провадив нечисте життя. Хоча на час приходу Ісуса Христа, Закхей вже відчув, що ні неправедні гроші, ні влада не здатні подарувати щастя. Закхей прагне більшого. І Закхей іде до Христа. Але тут трапляється халепа. Цей багатий митар малий на зріст і ніяк не може втовпитися, щоби хоч здаля побачити великого пророка. І тоді цей малий, старий, плішивий єврей приймає рішення лізти на дерево, не зважаючи ні на прагнення валідації, ні на свою посаду, гроші, навіть на те, що в юдеїв взагалі не було прийнятним лазити по деревах, Закхей лізе на смоковницю, щоби побачити Христа.
Ісус Христос, побачивши прагнення Закхея до істини, каже, щоби той спускався, бо саме оселю Закхея обрано для гостини.
Поки одні обурюються, що Христос відвідав грішника, інші просто дивуються цьому факту, Закхей приносить плоди покаяння. Половину свого добра обіцяє роздати, а всім, кого образив, поверне четверицею. І Ісус засвідчує істинність покаяння, справжню метанойю Закхея. Ісус каже: "він син Авраама".
Це Євангеліє свідчить, що кожного любить Бог, до кожного Він готовий іти. Але чи готові ми заради Бога відмовитися від своїх гріхів, діяти, стрибати, та прагнути Бога?
Час примати рішення
