Ін. 5:1-15
5 Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. 2 В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. 3 У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, 4 бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. 5 Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. 6 Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? 7 Не дужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. 8 Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. 9 І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. 10 Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. 11 Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. 12 Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? 13 А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. 14 Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. 15 Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.
Цей паралітик лежав 38 років і чекав, що прийде добрий чоловік і опустить його в вируючу воду.
Але прийшов Ісус і не став цього робити, Ісус просто сказав взяти ліжко і йти геть.
І так часто ми бачимо рішення наших проблем в одному, як у розслабленого, наприклад - занурення, а насправді проблеми вирішуються абсолютно протилежним способом (встати і йти).
Що стосується Бога, то Він, як правило, завжди приходить несподівано і не з того боку, звідки нам здається має прийти вирішення проблем. Він приходить тоді, коли ми втомилися чекати Його та видивлятися не з того боку. Головне не померти, очікуючи Бога. Він приходить, простягає руку і каже: “Ну вставай же давай! Скільки можна лежати!”
Дехто скиглить, що Україна за десятиліття не змогла стати нормальною країною. Відповідь очевидна - не в ту сторону ми дивилися. Не по сторонам треба потрібно озиратися, а в небо та під ноги дивитися.
В небо - до Бога, а під ноги - на землю, яку Бог дав.
Царство Небесне - воно не за морями або лісом. Воно всередині нас починається.
