The Spectator: Адміністрація Байдена налякана ядерною ескалацією зараз набагато більше, ніж на початку війни.
За словами Маккола, республіканського голови комітету Палати представників із закордонних справ та (на відміну від багатьох членів його партії) прихильника військової допомоги Україні, «це не Блінкен боїться. Я був з ним одразу після вторгнення – він був повністю готовий до постачання літаків. Це радник з національної безпеки Джейк Салліван. Джейк дуже обережний. Він дуже несміливий. І він повірив, що якщо ми дамо Україні надто багато, то Росія застосує проти нас тактичну ядерну зброю».
У цій обережності є егоїстична політична логіка. У рік виборів, який обіцяє бути бурхливим, а військова допомога Україні є упередженим питанням у Конгресі, останнє, що потрібне Байдену, — це війна між Росією та НАТО.
Якщо українські удари серйозно зашкодять російській інфраструктурі експорту нафти і газу, це призведе до підвищення світових цін на енергоносії, що завдасть політичної шкоди Байдену і принесе гроші в скарбницю Ірану та Росії (абсолютно неочевидний факт! - Шарп) Але якщо залишити осторонь внутрішньополітичні міркування США, є також ознаки того, що настрої в Кремлі стають все більш агресивними та ірраціональними – і, отже, більш небезпечними.
Удари українських безпілотників завдають шкоди російській військовій машині. Згодом, ймовірно, їм вдасться зруйнувати Кримський міст, але поки що немає жодних ознак того, що Київ близький до знищення наступального потенціалу Москви.
⁉️ Прочитали? А тепер зробимо висновки.
Тобто, найбільшими противниками допомоги Україні у США є Трамп і Грін серед республіканців, а у Білому домі - Салліван.
Поки залишимо Трампа у спокої. Питання інше: чому основна лінія перемовин між Вашингтоном і Києвом вже довгий час знаходиться у площині «Єрмак - Салліван», а не «Кулеба - Блінкен» і «Главком - Остін»?
Залужний намагався напряму контактувати з Міллі та Остіном, навіть виносив деякі питання на загал, але чим це закінчилось, ви знаєте.
У американців своя кухня і свої розклади, свої інтереси і свої побоювання. Але чому, чорт забирай, ми весь час вибираємо найбільш програшну тактику і робимо ставку не на тих, кого треба?
Бо немає дорослих, а є дитячі ревнощі, дилетантство та кавалерійські наскоки. Майже з самого початку не було системи, а було гасіння різноманітних пожеж. Ось тому саллівани і беруть верх у формуванні політики стосовно України.
❗️Закінчу на оптимістичній ноті: допомога буде проголосована - сподіваюсь - вже наступного тижня, але шлях до цієї події міг бути значно коротшим.
Ненавиджу дилетантів.
