Варшавське повстання серпня-жовтня 1944 року – одна з найгероїчніших і найтрагічніших сторінок в історії Польщі. Спроба Армії Крайової під час відступу німецьких окупантів захопити владу в столиці (аби не допустити туди нових окупантів – совєтських) зазнала краху. Гітлерівці придушили повстання та зруйнували 85 % будівель Варшави. Сталін фактично допоміг їм у цьому, не надавши повстанню вчасної та належної підтримки. А західні демократії продемонстрували яскравий приклад Realpolitik: не маючи наміру сваритися зі Сталіним, вони проігнорували бажання свого менш пріоритетного союзника – польського уряду на вигнанні – відновити Польщу в кордонах 1939 року. В історичній же перспективі це рішення зіграло на користь України, Білорусі та Литви.
