Ми несемо там значні втрати, відволікаємо від захисту ісконно українських земель значні воєнні ресурси, не забезпечуємо захист, наприклад, Сумської області й ніяк не впливаємо нею на наступальні операції Росії на сході України. Вони тільки розширюються.
Ця операція змусила Путіна створити 50-60 тисячне воєнне угрупування, залучити 12 тисяч північнокорейських військових для операції, яка рухається до кордонів України.
Курське вторгнення ЗСУ нанесло болючий удар по амбіціях Путіна, показало слабкість воєнної машини Росії й тривало гартувало патріотичну свідомість воєнних і цивільних.
Зараз ЗСУ під тиском переважаючих сил противника, який використовує велику кількість артилерії, авіації й дронів, вже понад місяць відкочується назад. Втративши 40% захопленої території. І, здавалося, що вже не мають ресурсів змінити ситуацію на свою користь.
Стратегія пасивної оборони й слабкі спроби стабілізувати лінію Курського фронту фактично перетворювали сценарій воєнних дій в тупик для главкома Сирського. Чи Офісу президента, який, найскоріше, і був головним ініціатором та планувальником нападу на Путіна на його території. Залишати вочевидь такий розвиток подій, у політичному воєнному плані, було б вкрай небезпечно.
Було тільки два варіанти: відступити на лінію кордону і там заритися глибоко у фортифікації, замінувавши 2-3 км території Росії щільно мінами. Розуміючи, що створене Путіним курське угруповання, яке вже загартувалося у боях із ЗСУ, може стати серйозною воєнною загрозою для прориву на Сумщину-Харківщину. Невідомо, чи були плани в ОП-Главкома нанести воєнну поразку Путіну в Курській області, для якої надто мало аргументів.
Зеленський використав другий варіант.
5 січня він перервав атаки російської армії і їх просування на захоплені райони, перейшовши в контрнаступ. Із Суджі на два хутори: Бердин і Новосотницький, які відкривають шлях на Велике Солдатське – центр сусіднього району.
Бронегрупи ЗСУ проривалися одразу на Бердин і «Ямський степ». Намагаючись просунутись по трасі Р-200, яка йде від Суджі до Курської АЕС. До неї всього 90 км. Дві години на танку.
Неможливо сказати про чисельність українського угруповання, але воно точно не перевищує в 1,5-2 рази російське.
Припустимо суто аналітично, що на Курщині знаходилося не більше 10 різних бригад ЗСУ. Вони були доповнені, за повідомленнями російських воєнних блогерів, ще шістьма.
Тобто, приблизно рівні сили, але ЗСУ точно мають більш вискові професійні кондиції й технічну перевагу. Бо закрили небо для всіх безпілотників в районі операції, крім тих, які на оптоволокні. Також використовують потужні інженерні машини розгородження для створення коридорів в мінних полях і західну бронетехніку.
ISW вночі 5 січня оцінив просування ЗСУ, в полях східніше «Ямського степу», зайти на південні околиці Бердина, в Новосотницький, а також просунутись західніше Нової Сорочини. Наші атакували малими піхотними групами Пушкарне, Тьоткіно та Новий шлях у Глухівському районі. Росіяни контратакували й продовжували просуватись з другого боку Суджі з півдня, з боку Махновки та півночі, пробуючи зрізати виступ в районі Малої Локні.
Це застало зненацька Путіна, який вважав ЗСУ виснаженими й неготовими до активних дій. Він відправив негайно туди нову зірку, заступника міністра оборони Юнус-Бека Євкурова, на якого він збирається поміняти Герасимова.
