Намагався написати максимально толерантно, без образ на адресу політичних сил чи конкретних персоналій, щоб особисте не відволікало від суті.
Сьогодні всі дуже активно обговорюють на скільки морально купувати вугілля в ОРДЛО. Що це є торгівля з окупантами. Що за ці гроші фінансуються бойовики, які вбивають наших солдат.
Давайте розберемося в цьому питанні. Сайт «Наші гроші» говорить, що в 2016 році «Центренерго» закупало вугілля в ОРДЛО на суму 3,8 млрд. грн. в квартал. Тобто 14,4 млрд. грн. в рік. Чи може вся ця сума бути перерахована на зарплату дірявих обдроченців? Точно ні, бо є виробничі витрати та зарплата шахтарям. Чи може частина цієї суми потрапляти на зарплати бойовиків? Теоретично так, хоча я все ж таки думаю, що гешефт забирають собі місцеві боси та скридують в своїх схованках. Але вони ж також терористи. Тому вважатимемо, що частина все ж такі іде.
А тепер давайте подивимось, в яку суму обходиться Росії утримання ОРДЛО? У відкритих джерелах можна побачити цифру 6 млрд. баксів на рік. Тобто це 162 млрд. грн. на рік. А тепер порівняйте цю цифру з гешефтом з продажу вугілля. Як вам співвідношення?
Тому давайте будемо відверті – основним фінансистом терористів є Росія. Росія має гроші з продажу корисних копалин, митних зборів та податків, які платять російські підприємства. Тому фактично, купляючи російське – ми так само поповнюємо бюджет РФ, яка фінансує ОРДЛО.
А тепер незручна правда:
- Третина обленерго в Україні належить російському олігарху Бабакову, тож сплачуючи за світло в тих областях, ми фінансуємо російських бізнес і, як наслідок, терористів в ОРДЛО. Так давайте не платити за світло! Але тоді його відключать. А це дуже не зручно. А з вугіллям – зручно, бо це не стосується нас особисто.
- МТС (Водафон) та Київстар належать росіянам. Давайте відмовимся від цих мобільних операторів, та будемо тільки на Лайфі! Але Лайф на всюди працює, плюс тарифи, плюс це не зручно. А з вугіллям – зручно, бо це не стосується нас особисто.
- Більша частина імпортних цигарок в Україну завозиться російською компанією «Мегаполіс». Тож давайте всі кинемо палити. Ні? А з вугіллям – зручно, бо це не стосується нас особисто.
- В 11 банках України є частина російських співвласників. Але там відсотки краще. А з вугіллям – зручно, бо це не стосується нас особисто.
- Більша частина мінеральних добрив, які імпортуються в Україну – виробництво РФ.
- Вакцини для малечі. Не знав, доки не зіштовхнувся сам. По деяких хворобах самі якісні – виробництво РФ. А хто буде малям ризикувати? Це ж не вугілля.
- Прийдіть на будь-який ж/д перегін та подивіться на товарняки та цистерни. Вони на 90% російського виробництва та, більше того, належать російським компаніям. Але своїх в нас немає. Тільки минулого року щось почали будувати своє.
І цей список можна продовжувати. І проблема в тім, що за всі роки незалежності Україна мало що робила, щоб розірвати економічні зв’язки з РФ. Потреби не було. І що тепер можна зробити, щоб не фінансувати Росію та не фінансувати терористів. Шляхів два – перший – відмовитись самим від товарів РФ, але прийдеться пройти через всі ці незручності, про які я писав. І давайте будемо відверті – не всі в Україні аж настільки ненавидять русню, щоб відмовитися від благ цивілізації. Тому ця ідея є утопічно. Другий – націоналізація всіх російських підприємств та закриття кордону від російського імпорту. І росбізнес спокійно йде до арбітражів та ВТО і відсуджує в нас пів країни. Я вже не кажу, що нові інвестори з інших країн не поспішатимуть до нас після такого.
Тому залишається візуалізувати ворога у вигляді вугілля. Чи можемо ми відмовитись від вугілля з ОРДЛО? Напевно, що так. Але чи припиниться після того «торгівля на крові» та «фінансування тероризму» - точно ні. Ось така вона – незручна правда. І основна трагедія в тому, що це питання майстерно експлуатується всіма зацікавленими сторонами, щоб знову нас ідеологічно розділити. І ми на це повелись. Нажаль…
Денис П'ятигорец
