Окупація Криму та Донбасу були схожі на навчання, чи на експеримент. Здавалося, що росія випробує нас, світ й готується до чогось масштабного. Це я відчула знаходячись там в окупації на Луганщині 2014-го року. Не думаю, що зможу це пояснити в одній статті, але ось так почувала себе, препаруючи окупацію та розкладаючи свої спостереження.
Окупація 2014-го та окупація 2022 дуже відрізняються, але є й те, що їх поріднює.
На Донбасі у 2014-му, як й у Криму, росія робила ставку на внутрішню колаборацію й тоді не помилилася.
Місцеві жителі, у критичній своїй більшості підтримали окупацію та вправно виконували усі забаганки окупантів, приймали участь у «рольових іграх», наприклад, «референдум», проросійські мітинги, утворення «народної міліції», «владних структур», підтримка та розповсюдження російських наративів та фейків.
До 2022 року в ОРДЛО в усі «владні» структури були призначено лише місцевих, а ось у 2022 більшість «чиновників» ОРДЛО було примусово змінено на громадян росії.
Мешканці ОРДЛО у критичній своїй більшості добровільно пройшли «перепис населення», отримали «паспорти», як «республік» так й російські, приймали (добровільно) участь у військових навчаннях резервістів та поновлювали військові квитки, переоформлювали нерухомість та авто на «документи республік», отримували «дипломи» та інші документи від «республік». Ще раз нагадою — добровільно. Ніякого примусу піти у військкомат до 2022 року та оголошення мобілізації, не було, тому місцеві жителі ОРДЛО добровільно йшли ставати на облік, отримувати військові спеціальності, проходити навчання резерву.
Місцеві жителі ОРДЛО та Криму добровільно допомагали росії утворювати на тимчасово окупованих територіях нову реальність: писали «російську історію» Донбасу та Криму, мілітаризували дітей, вели антиукраїнську пропаганду.
Звісно, й допомагали окупантам знищувати, як проукраїнських громадян так й вирішувати особисті питання шляхом доносів та знищення руками окупантів та таких самих місцевих колаборантів.
На Донбасі та у Криму окупанти на перший план вивели місцевий чинник, де місцеві мешканці, отримав зброю та преференції на вбивство, вбивали місцевих жителів. Окупанти руками місцевих жителів створили умови та реальність, де самі місцеві жителі стали фундаментом війни, окупації та «республік», своїми катами, наглядачами. Таку собі зону соціального експерименту, де люди, знявши маски, знявши у собі стоп-крани, випустили на волю радянську людину.
Більшість злочинів, вбивств, зґвалтувань, мародерства на перших тимчасово окупованих територіях було здійснено місцевими жителями по відношенню до місцевих жителів.
Перші роки війни окупанти здебільшого в ОРДЛО були спостерігачами та задавали певні теми, наприклад, запускали меседжі про верховенство права брати своє та вбивати тих, хто «исконно руские».
Ні, звісно ж, обстріли, руйнування, мародерство підприємств, викрадення людей, особливо дітей, в цьому приймали участь й росіяни, але, але, але, їм завжди допомагали місцеві жителі.
Усі російські нарративи та налаштування соціуму походили з радянської пропаганди, тому дуже гарно сприймалися людьми.
8 років окуповані Крим та Донбас існували, підтримувалися та дотримувалися меседжів радянського часу.
Наприклад, це масова мілітаризація дітей, поклоніння «отечественной войне», повернення й героїзація «долгу родине», який завжди закінчувався тим, що герой має померти за цю саму родіну, героїзація сталінізму, гетто, зони, зеків.
От, багато хто каже, що Донбас російськомовний. Знаєте, це смішно, але на цей час, в Україні російськомовні громадяни зберегли літературну російську мову, бо росія та ось саме Донбас, це вже не російська, а тюремно-зеківська говірка.
Якщо передивитися усі «сезони» ОРДЛО, тобто повільно перемотати усю окупацію, то її можна поділити на частині, які мають розмежування. Буде видно, як мінялися нарративи та як керувалося суспільство для прийняття якихось рішень.
Як російська пропаганда умовно «пробувала на зуб» суспільство, підкидаючи йому різні за смисловим навантаження теми.
Біженці з ОРДЛО (не з Луганської та Донецької області, як от я та більшість тих, хто виїхав у 2014-2015 роках), а саме з 8-ми річного ОРДЛО, багато кажуть біполярних речей. Наприклад, «нас бамбила Украина — русских у нас не было» и «русские военные нас защищали», «на нас напала укрохунта, потому что мы захотели быть свободными и не платить Киеву», и «мы не хотели отделяться, нас не так поняли».
Досі в ОРДЛО пишуть у некрологах «погиб во славу новороссии», хоча живуть в «республіці». Коли питаєш, що таке «новоросія» та де це, кожен розповідає свою історію, навіть «это где-то в россии, область такая», мабуть плутають з Новоросійськом.
8 років пропаганди зробили у головах жителів Криму, ОРДЛО та самих росіян вінегрет з різних нарративив, симулякрів й різних віртуальних смислових реальностей, які вони проживають одночасно. З росіянами ще складніше, вони у цьому експерименті 30 років, це час незалежності росії, а взагалі з 1917-го. Тому біполярний розлад для росіян, це звичайне явище. Вони славлять комуністів, які вбили попів, заборонили церкву та розстріляли царя, й одночасно славлять царя, бо комуністи це не дуже гарно, а от монархія, то круто, але монархія це круто, але треба сучасну, щоб й цар бідний, як усі, чи щоб й цар багатий й усі його кріпаки теж багаті. Це «слава царю ніколаю, путіну, сталіну, ісусу христу та комуністичній партії».
На росії, як й в ОРДЛО, слово «олігарх», «багата людина» викликає у людей тільки одне бажання — вбити цю людину та забрати її майно собі. Це радянські нарративи та реакція радянських людей на них. Хоча, сучасна росія, це олігархи, олігархи й ще раз олігархи, включно самих путіна, шойгу, пригожина, кадирова та інших кухарів війни.
Питаєш «для чого вбити та забрати, щоб самому стали багатим чи олігархом», відповідь «ні, щоб була справедливість». Яка справедливість? — відповіді немає. Тільки річка з радянських нарративів «богатый — значить вор», «нельзя заработать честно».
Більшість з того, що просували до виконання у ОРДЛО, могло б не виконуватися, якби не добра воля місцевих жителів.
Коли мене питають, так чим же різниться окупація ОРДЛО, Криму та нових окупованих районів, наприклад, Херсона, я відповідаю словами одного з військових ОРДЛО, колаборанта, які він висловив там публічно, що здивувало: «на Донбасе у нас русские раздавали оружие везде и кому попало, а в Херсоне русские боятся не то, что бы раздать местным оружие, они боятся ходить по улицам».
Якщо б місцеві жителі ОРДЛО не співали за російськими нотами, тобто бойкотували, не виконували оці ганебні радянські нарративи, то окупація б не мала успіху та не окрилила росію на подальшу окупацію.
А так… росія спостерігала, як завзято місцеві жителі ОРДЛО пишуть доноси, розстрілюють одне одного, як мародерять, грабують, ґвалтують таких самих, як вони російськомовних дівчат, жінок, чоловіків, як гублять свій край, як слухняно виконують вимоги йти на мобілізацію, як завзято беруть зброю та грабують своїх й пихато керують беззбройними у містах та на блокпостах.
Жодного відчайдушного кроку до спротиву. Жодного антиросійського мітингу, як у Херсоні чи інших ново-окупованих містах.
«Референдум»? — зробимо й явку, й підтасовку, й надрукуємо на принтері «бюлетені».
«Перепис населення»? — зробимо явку, підтасовку, бо багатенько померло й засекретимо, щоб укри не сміялися.
«Паспорти»? — дайте усі, й «республік», й росії, а ще грошей дайте, бо ж одної укро-пенсії мало, дайте ще російську, й «республіканську», й що не будь дайте, ми усе підпишемо.
«Доноси»? — за півроку 5 000 доносів лише в одному місті. Завалити сусіда, бо має більшу пенсію, легко! Пишемо донос, що він «наводчик ЗСУ».
«Викрадення людей»? — а скільки заплатять? Ні скільки? То от вам фото й адреса й маршрут сусідської дитини, бо дратує, й сусіди щасливі й дитина.
«Розстріляти багатих»? — гарна справа, от сусіда розстріляйте, а майно мені, бо я бідний, а сусід багатий, ми обидва шахтарі, але він гарніше живе…
Інколи мені здавалося, що люди там ведуть якісь змагання по знищенню одне одного. Людяність так швидко зникала, так швидко, що поставало питання, а була вона та людяність взагалі.
Було відчуття, що люди тільки й чекали, щоб зірвати маску порядності та взявши гвинтівку почати охороняти тюрму, куди зі зловтіхою зігнав своїх сусідів та свою родину.
Про це треба писати. Суспільство не хоче такої інформації, бо… бо підсвідомо знає, що це правда, гірка правда й кожен ново-окупований пункт, буде мати таких колаборантів, гауляйтерів, а світ не ідеальний, а постколоніальний, наповнений прорадянськими людьми «забрать-поделіть-разстрелять», які тільки чекають свого часу. От квартири та гаражі у моїх друзів з Харкова размародерили не росіяни, зовсім ні, місцеві, сусіди…
Нам треба лікувати суспільство. Бо умовне ОРДЛО, може бути звільнено від окупантів, але не звільнено від себе, страшної правди.
Про це треба нагадувати. Особливо зараз, коли починається велике звільнення України й велике знищення російського іга.
Але, про злочини колаборционістів, я пишу з 2014-го, треба просто перебрати архів й зробити підбірку, а ось про те, що їх чекає, писала лише на початку війни, коли намагалась попередити про наслідки.
Знаєте, тоді проросійські мешканці ОРДЛО мені не повірили. Сміялися, — а що нам буде, це просто свобода слова, захотіли перейти у склад росії, проголосували, що не так, ми ще європейський суд виграємо проти України.
Жоден з них не хотів чути, що росія їх зрадить. Що росія їх кине, як використану річ. Що росія їх знищить, як небажаних свідків.
Тому, от зараз на часі, ж так? Тому, хочу звернутися до мешканців тимчасово окупованих територій луганської та Донецької областей та Криму, — колись ви стали фундаментом війни, бо критична більшість населення була проросійська, весь цей час ви грали на боці окупанта, а то й за окупанта, що ж, весь цей час ми карбували у пам’яті ваші злочини, усіх закатованих на окупованих територіях, увесь цей час ми знали, банальні аксіоми, які не потребують доведення: росія кине тебе, синку, завжди!
Росія завжди зрадить, вб’є, пограбує, викреслить з пам’яті. Це доведено новими тимчасово окупованими й звільненими територіями.
Ось, зараз гарний приклад того, що буде з вами, це Ізюм, Харків, Херсон, де відбулось «стратегическое отрицательное наступление непобедимых войск российской армии».
Росіяни біжать, роняя лапті, голови, руки й ноги. Росіяни знищили у «дтп», — це улюблена справа КГБ та ФСБ, — головних гауляйтерів, кинули тих, хто отримав паспорт росії, знищили купу своїх військових, бо відступ не був організований, а за планом «рятуйся, хто може».
Тисячі кинутих у полі трупів російських солдатів, мобілізованих з росії та ОРДЛО, які ніхто не збирає, -це вже реалії війни, які документують міжнародні експерти.
Що буде з ОРДЛО, коли росіяни вирішать зробити там «жест доброй воли», тобто швидко тікати, щоб не прилетіло?
Будуть підірвані усі котельні, усі вишки зв’язку, усі вишки високовольтних ліній електропередач, усі підприємства та шахти. Шахти підірвуть разом з гірниками. Будуть підірвані усі мости, знищено усі комунікації.
Росіяни будуть грабувати усі будинки, хати, квартири, знищувати усіх мешканців.
Будуть забирати машини, щоб втекти, брати у полон заручників, у тому числі дітей. Будуть перевдягатися у цивільну одежу, знявши її з вбитих.
Будуть підірвані церкви та храми, ймовірно, разом з мирянами, бо це ж жертва їх мілітарі богу й богу пропаганди.
Коли у 2014-му році росіяни зайшли на Донбас, то там не було критичних руйнувань, ці руйнування виникли за часи окупації, бо грабувалося й знищувалося усе, а ще й показові обстрілі, щоб боялися. Але донбасян росіяни не тронули, як ось мешканців Бучі чи Ізюму, бо ж зберігали обліко морале, та виконували наказ керівництва, граючи в гру «харошие русские». Цього не буде при відступі.
«Так не доставайся ж ты не кому» (с) — вчить вилікую руську літературу, донбасяне! Це з п’єси Островського «Бесприданница». Ото й з вами так буде.
Усе, що зараз окуповано на Луганщині та Донеччині, росіяни знищать, залишивши там спустошену чорну землю. Я знала це ще тоді, у 2014-му й казала сусідам, що буде страшний відступ росіян, який знищить тут усе. Не повірили!
У Херсонській області тікаючи росіяни ведуть обстріли вздовж усієї лінії фронту, здійснюючи вбивства цивільних та руйнування цивільної та критичної інфраструктури.
До Національної поліції України надійшла заява від жительки Миколаївської області, що біля Даріївського мосту в Херсонському районі російські військовослужбовці розстріляли її 56-річного батька й заволоділи його автомобілем Chery Tiggo.
Жителі села Каїри Каховського району повідомили в поліції, що на зупинці громадського транспорту російські військові розстріляли місцевого жителя.
У період окупації селища міського типу Велика Олександрівка російські військові пограбували будівлю автошколи і знищили майно, яке їм не вдалося вивезти.
Із тимчасово окупованого Херсона від жителів мікрорайону Таврійський надходять повідомлення про факти мародерства російськими військовими, які вибивають двері до квартир і вивозять усе майно – зокрема, побутову та комп’ютерну техніку, плазмові телевізори, холодильники, пральні машинки й навіть одяг.
Що буде, якщо не зупинити росію, я написала раніше.
А що буде з ОРДЛО, ви вже зрозуміли.
Позавчора «влада» «республік» офіційно звернулася до мешканців окупованих територій з проханням доносити на проукраїнських громадян, що в ОРДЛО чекають Україну. Місцеві «поліції» одразу завалили «листами щастя», «прошу расстрелять моих соседей, так как они ждут Украину»…
До цього в ОРДЛО жінки розважалися тим, що здавали у військкомат екс-чоловіків, які не платили аліменти чи знайшли щасливе життя після розлучення, сестри здавали братів, бо хотіли батьківське майно без розподілу між спадкоємцями, дівчатка хлопців, які не захотіли відносин…
ОРДЛО готують до репресій, знищення та зачисток, але… експеримент з соціумом 2014 був для росії вдалим на цих територіях, тому на разі вони знову застосовують принцип «бей своїх, чтобы чужие боялись», тобто підганяють місцевих до швидкого знищення одне одного.
