Люблю коли оточення Зеленського дає інтерв'ю. Тому що це прекрасний момент для того щоб зрозуміти поточну ситуацію в клоаці, очима її жителя.
Чистий, неукоджений інтелектом думальний апарат оточення Зеленського, прикривши наготу мислення фіговим листочком примітивних маніпуляцій і лесних епітетів, видає на-гора все те що відбувається там.
Коломойський, якого Мендель ще зовсім недавно характеризувала словами: "У мене до нього якесь почуття ревнощів, він перетворився на якогось spokeperson, речника неофіційного. Ну ось забирає в мене функції, розумієте?", сьогодні в її словах характеризується наступним: "Людина живе собі на втіху. Гедоніст можна сказати".
Що в перекладі з мендельської на українську означає:
"Я офігівала і схилялася перед Коломойським, який настільки впливав на Зеленського, що скоріше ніж офіційні представники озвучував рішення, які пізніше "приймав Зеленський. Але після санкцій США, Зеленський прийняв рішення дистанціюватись від Коломойського (принаймні публічно), але не сваритись з ним, тому тут я залишу таку нібито негативну, але доволі нейтральну дистанційовану характеристику цієї персони".
Особливо смішно це все читається на фоні паралельних розповідей про деолігархацію імені Зеленського, санкції проти Коломойського і таке інше)
Чи, приміром, смішне про Богдана:
В листопаді 2019: "Мене зараз заплюють, але це професіонал як для людей які входять в політику".
Сьогодні: "Він потєряний, але як юрист він професійний"
Що в перекладі з мендельської на українську означає:
"Ми його вже списали, але ще остерігаємось" і ще "Зализати керівництво до ран в нашій клоаці, а потім списати - це ключ до успіху".
Про що свідчить характеристика Єрмака, який зараз, виходячи з характеристики, є главним в клоаці.
Авакова - теж остерігаються. Дуже
Порошенка - бояться
Кравчук став ручним шутом, який підтакує клоуну, відображаючи своїми фразами весь клоунський патріотизм, тому й став патріотом сам
Дуже смішна проекція (з психології) на Цеголка. Тобто, Цеголко в очах Мендель відображає всі ті негативні речі, які характерні їй самій. Ну і ще заздрість, звісно.
Що найгірше в цій усій історії: це те, що ці неушкоджені інтелектом особи прагнуть слави, вони ганяються за славою. Це й спонукає їх до подібних інтерв'ю, в яких вони намагаються наділити себе історичними ролями, акцентувати на власному неабиякому впливі на процеси.
І ці голі амбіції помножені на незайманий інтелектом думальний апарат повною мірою показують ворогу наскільки слабкою є влада в Україні, і наша держава в цілому.
А щодо історичної ролі, то тут все просто. Вони, звичайно ж, увійдуть у підручники. Але зовсім не так як би хотіли. Зовсім не так як заспокоюють одне одного і як вигадують собі в рольових іграх.
Ввійдуть в історію як ідіоти, брехуни, злодії і зрадники.
