У 1868 році у Японії звершилася революція Мейдзі. Була реставрована влада мікадо. Новий імператорський уряд взяв курс на модернізацію країни.
І розумні люди почали з освіти.
Самурайським родам було потрібно віддавати синів на навчання в Європу/Америку.
Навчання оплачувалося державою. А утримання дітей під час навчання – мав забезпечувати дітям батько.
Держава оплачує курс – батько проплачує гуртожиток чи квартиру і виділяє гроші на харчування сина.
Як правило старшого віддавали у військовий заклад, другого на флот, третього на якусь спеціальність – медика, біолога, філософа тощо.
Держава готувала лідерів.
У 1905 році Японія поламала об коліно Росію. Цусіма, Мукден і Порт-Артур – символи поразок Росії і перемог оновленої імперії.
В Японії зрозуміли – що основний ресурс країни – це талановиті люди.
У нас, маючи величезний науково-педагогічний потенціал – держава Україна методично вбиває науку.
Наші Заклади вищої освіти не вмотивовані давати знання/навики/вміння. Вони лише продають дипломи.
А МОН – це спрут.
В Україні є УАЛ: Українська академія лідерства. Це річний проект. Розроблена методика підготовки лідерів була в Ізраїлі. За рік молодих людей готують до дорослого життя – формуючи з них лідерів.
Так ось, діти, які успішно здали ЗНО – паралельно проходять конкурс на вступ в УАЛ. А виші не дають студентам на цей рік академіку.
Ідеш в УАЛ - втрачаєш бюджетне місце.
Таким нехитрим способом – наше міністерство хоче боротися з суперовим явищем – неформальною і недержавною освітою.
Бо тішина далина бить в бібліатєкє.
Бо знання у цій державі нікому по великому рахунку не потрібні.
Бо соціальні ліфти працюють через 5-ти денну Трускавецьку школу державного управління.
Інше не приймається.
Але такі проекти як УАЛ – це майбутнє України.
Тисячі випускників, які не просто навчаються, а зростають над собою – не поїдуть з цієї країни. А змінюючись самі – змінять і Україну.
А шкарлети – лише тимчасове непорозуміння в історичному ракурсі. Як власне і їх Найвеличніший Бубочка І.
