На вчорашньому стихійному мітингу під МВС у центрі Києва через смерть активістки, радниці міського голови м. Херсон Катерини Гандзюк зібралися біля 300 людей. Незважаючи на гучні анонси в інтернеті, підхоплені телебаченням. Це – практично вирок. Для Києва, в якому найбільш зачухана акція проти влади Януковича збирала від 4000 людей, така реакція рівнозначна повній апатії і показує реальне ставлення суспільства до трагедії – справжнє, а не з істеричних постів у ФБ від «скривджених і збурених» усіх калібрів.
Кортить запитати тисячі всіх тих «скривджених і збурених», якщо ви так щиро збурилися – де ви під МВС були? Чи вас на весь Київ набралося як раз таки всі оті 300 людей? Я переконаний, що від будівлі МВС до Майдану просто по генделиках людей сиділо разів у 5 більше – але ніхто з них іти мітингувати не схотів. Це - реальність.
Кількість тих хто прийшов під МВС – вельми цікава. Такі самі 300 осіб збиралися на «Ніч на Банковій». Більшість учасників «Ночі на Банковій» - представники радикальних націоналістичних організацій. Характерно, активісти опозиційних партій – тих самих «Батьківщини», «Самопомочі», тощо, масово на такі акції чомусь не приходять також – пригадайте, скільки їх сукупно в одному лише Києві? Чому так?
Нардепи Найєм і Заліщук, які прийшли на акцію, наслухалися про себе чимало гидоти. З одного боку це не дивно – намагання бути водночас членом провладної фракції і корчити з себе незламного опозиціонера закінчується як раз цим. Одного дня – пошлють звідусіль. Але з іншого боку…
Скажіть, якщо мета акції – надавити на МВС з метою швидкого і об’єктивного розслідування справи, чим активістам під МВС заважали Найєм і Заліщук? За логікою, чим більше прийде людей – тим краще. За логікою, байдуже до якої полісили належать такі люди. Хай вони навіть симпатизують БПП – але чим їх більше тим сильніший буде тиск. Логічно?
Логічно, якщо мета – справді тиск на МВС. Але інцидент з Найємом і Заліщук (при всій моїй до них нелюбові за їхнє лицемірство) і головне – реакція інших активістів на інцидент, чітко показує, ішлося не про тиск на МВС, ішлося про піар. Про піар на крові. Про той самий, яким зайнялися зараз всі опозиційні сили разом узяті.
І от саме це і відштовхнула маси людей від цієї акції і від багатьох подібних акцій. Вчора я спостерігав, як чимало порохоботів (яких Катерина Гандзюк, до речі, мріяла гамселити ногами, як мріяла вішати політичних опонентів, мріяла «побути хунтою» - можу скринів накидати) висловлювали щирі співчуття близьким активістки і сподівання що винуватців знайдуть і покарають. У протилежний бік летіли лише злоба, ненависть, і потоки емоцій рівня базарної істерики. Приблизно як ті, яких наїлися під МВС Найєм і Заліщук.
Вибачте, це – не про бажання висловити свою позицію. Це – про здобуття права «побути хунтою» (цитую Катерину Гандзюк). Про можливість самим дорватися до влади і «вішати опонентів» (знову цитую Катерину Гандзюк). Як якобінці. Або – як більшовики Леніна і Троцького.
Це про нову спробу розбурити суспільство емоціями, вивести на протест, аби на його плечах… Як завжди.
А як так, то реакція суспільства цілковито очікувана. І акції на 300 людей на честь загиблої активістки – сумна й нестерпна, але норма. І от це – реальний рівень підтримки таких акцій, а не той що малюють у ФБ «прибічники і співчуваючи» з 5-6 різними профілями, для масовості.
Я вірю, колись свідомість у суспільстві України сягне того рівня, коли після трагедії, висловити своє обурення МВС будуть приходити люди всіх переконань і всім їм будуть раді, бо спільне горе – об’єднує. Трагедії, на жаль, будуть – вони трапляються по всьому світові. Різна реакція на трагедії у нас і на Заході.
Але допоки з кожної трагедії у нас будуть робити піар, 300 людей на Київ буде типовою реакцією суспільства. Про інше – не мрійте.
А родичам, близьким і друзям Катрини Гандзюк – моє щире співчуття. Я чудово розумію, що з пані Катериною ми навряд чи порозумілися б в питаннях світоглядних, але те що з нею сталося – жахливо і так бути не мусить. Ні з ким не мусить. І ніколи.
