Паралельний підрахунок голосів свідчить, що у 50му окрузі на Добропільщині зі свистом перемагає Андрій Асьонов, громадянин Російської федерації, сєпар і корумпант.
На 87 окрузі на Франківщині перемагає Олександр Шевченко – ще один артемон Коломойського від партії «За Майбах».
За 2 тижні до виборів, з ідеологічних міркувань знялися:
- На Донеччині знявся ОПЗЖист і продюсер медведчуківського 112го каналу Артьомка Марчевський. І це було закономірно. Рускамірци не стануть переступати один через одного. Навіть коли домінують власні амбіції – окрик з Москви вирішує справу. Челядь має воювати за государя, а не один з одним. Тому поміряли рейтинги. У кого більший – той і альфа-самєц.
- На Франківщині теж Маруся Звіробій з ЄС знялася на користь Кошулинського зі «Свободи». Тут це було не очевидно. Бо окрику ззовні бути нізвідки. І це була добра воля. Теж поміряли рейтинги. І щоб патріотам не переступати один одного – сталося рідкісне в Україні. Думаю, тут зіграв авторитет Порошенка. Тут цікаве і риторичне питання: а якби рейтинг Марусі був більший – чи знявся б Кошулинський?
Висновки:
1) В Добропіллі Аксьонов переміг легко. Тому, що за нього проголосували дві ідеологічні електоральні групи: прихильники Росії, і прихильники малоросії (ті, які визнають незалежну Україну, але як союзника Кремля). Плюс любітєлі гречки, низьких тарифів, швидкого щастя. Карочє, перемогла класика: каждой бабє по мужику, каждому мужику па бутилкє водкі і всєм канцерт с Кабзоном (ну чи хто там ще живий, «Любе», наприклад).
2) Це ще один аргумент тим, хто хоче після повернення Донбасу проводити тут же вибори. Так ми слона не продамо. Тут на контрольованій території громадян Росії вибирають. А що буде там, де українську мову та історію вже 7 років не вивчають у школі?
3) На Франківщині ледь-ледь, але переміг Олександр Шевченко-Буковельський. Третина тих, хто прийшов на вибори – проголосували за нього. І ви думаєте, хтось із них не почув, що Шевченко – людина Коломойського? Усі це чули. Із тих, хто проголосував – абсолютна більшість – впевнені, що це так і є. Але проголосували. Висновок – біда українців у тому, що у нас раз – не п@д@р@с. А науковою мовою – люди толерують корупцію. Ну і головне щоб не барига.
4) Високий результат Васі Вірастюка – це свідчення запиту на шоу-політику. Саме політику – як шоу. Тому Зеленський і тримає рейтинг. Ми ржемо з нього за відосики. А саме тому – що відосики – рейтинг і тримається. Шоуман з естради – шоумен-сілач з цирку шапіто – какая разніца. Хліб-сало в Прикарпатті є. Зрєліщ – насипемо.
5) Програш Кошулинського – свідчення глибокої кризи патріотизму. За 7м років суспільство звиклося з війною. Держва для підвищення патріотизму все робить навпаки. Щоб ті, хто раніше готовий був іти вмирати за Україну – зневірилися в ній. Бо в патріоти рядяться пацифісти і уклоністи. Тому багато патріотів залишилися вдома.
6) Ну і я вже не раз говорив – те, що патріотів прямо насипано на захід від Збруча – міф.
7) Не стверджую, але як припущення. Багато патріотів не проголосували за Кошулинського. Бо навіть зняття Марусі не мотивувало патріотів не свободівців грати за представника «Свободи». Але тут вже питання до самої «Свободи». Бо ми знаємо багатьох, які у вишиванках так патріотично крадуть. Ну чи просто мудаки. Це я не тільки про «Свободу». Це я про кадрову політику і в ЄС, і в «Голосі».
8) Ми всі побачили, що таке мажоритарка. Всю антиукраїнськість такого виборчого методу. Хоча виборча квота фактично закриває дорогу усім, хто не в партійній системі, і фактично створює систему закритих партійних списків – так хоч не так страшно для державності. Бо дає хоч якусь надію на те, що в раду пройдуть не партнери олігархів чи рускамірци з баблом.
Взагалі результати виборів кидають у розпач.
Але, потрібно втертися. Зробити висновки.
І готуватися дати здачі.
Врешті-решт, в Україні винайдено метод, як підрівнювати дурні голосування незрілого і затурканого електорату.
Це коли замість електорату на Майдан виходить НАРОД. І дає звіздюлєй маніпуляторам.
От тільки б хотілося, щоб наступного разу без крові.
