Не думаю, бо війні з Росією більш ніж півтора роки. Більш ніж десять. Більше ніж сто. І завжди потім комусь все попалене, пограбоване, поґвалтоване забувалося, і метастази мижебратьєв знову розповзалися всією країною.
Тож, як довго триватиме ця ремісія? Століття? То вже залежить від нас. Виростуть діти, які спали і гралися у підвалах, вони народять своїх дітей і розкажуть їм, чому досі ненавидять салюти. Чому вони бачили діда тільки молодого – на фото, в пікселі. Вони розкажуть, як у підвалі було холодно і не було чого їсти. Відведуть до місця, де стояв прабабин дім і до пісочниці, де влітку 2021 ліпили пасочки, а взимку 2022 поховали дівчинку із сусіднього під’їзда.
Розкажуть, як вони, ще задовго до цього, стали не просто кримчанами чи луганчанами, а вепеел. Вимушено переміщеними особами.
А от діти цих дітей вже опиняться під ризиком прочитати десь, що «не всьо било так однозначно». Як сучасним українським підліткам про совок, цим промиватимуть мізки, що дружба з Росією була хорошим і спокійним часом для України. Тільки замість ковбаси по два двадцять був долар по вісім. І то і то було великим наїбаловом, от тільки хто коли тих вар’ятів з їхнім дурним правдорубством слухає.
Але ми з вами можемо мінімізувати ризики. Максимально захистити ще одне покоління від анабой янсур, видираючи і випалюючи з українського ґрунту все російське. Формуючи у себе і у наступних поколінь український менталітет.
Не російські герої. Не російські меми. Не російські автори, пісні і пам’ятники. Не російський ютуб, фейсбук і тікток. У нас все є українською, а чого нема – є англійською, польською тощо. У вжитку має бути яке завгодно, тільки не російське, навіть якщо здається, що це безобідний мультік про Машу і Ведмедя чи пісня про офіцерів. Вони колонізатори. У них нема нічого безобідного. Спочатку російський мультик, потім російський серіал, потім книжка Захара Прилепіна, а потім знову «не всьо так однозначно», війна і зруйновані міста. Ви же це знаєте, ви же це самі прожили, ви же дивилися лекції з історії України вже дорослими на ютубе.
Чим менше анабой янсур бачитиме тут собі шансів знайти однодумців, тим менше шансів, що вони нападуть. Чим менше в нас буде російського, тим краще буде наше життя. Ну правда, ви ж бачили колись Росію? Тільки Росію, а не Москву. Що ми можемо запозичити з того, що в них є, щоби нам покращало?
Спитайте себе сьогодні, у післядень Дня Незалежності, як багато українського і російського є в вас.
