Учора держсекретар США Ентоні Блінкен спеціально для особливо обдарованих повторив, що українську сторону заздалегідь повідомляли про майбутнє рішення США не застосовувати санкції до німецького оператора в добудові Північного потоку-2. Правда, запопадливо пан Блінкен добавив, що можливо до Зеленського не дійшла ця новина... Мені десь здається, що "не дійшла" можна характеризувати в притаманному нашій мові значенні (не дарма ж родинні корені Блінкена з Києва). Тобто, не як проблему комунікації навколо першої задниці країни, а комунікацію між двома півкулями в одній черепній коробці.
Бо вже засвітився приблизний перелік питань, які Блінкен порушив у 20-хвилинній розмові із Зеленським. Там тема енергоносіїв була в першому блоці. Говорив про корупційну й антизаконну оборудку з переведенням у пряме управління Нафтогазу й допуск до контролю за ним олігарха Коломойського. Це сам Блінкен підтвердив. А другим пунктом, як це зараз доноситься із США, йшло повідомлення про рішення стосовно ПП-2. Очевидно, що на цій зустрічі держсекретар дійсно не міг оминути дану тему, навіть, якщо повідомлення передавали раніше іншими каналами. Тому до Зеленського просто й банально "не дійшло". Або дійшло, але він вирішив зіграти в дурочку. Спершу прогнутися перел заморським гостем і зневажливо висловитися про наших партнерів у Європі (уже не вперше!) і окремо відрапортувати, що всі рішення Вашингтона по ПП-2 ми "з ентузіазмом підтримуємо". А потім, коли такий страшний Блінкен від'їхав, почати гавкати і в бік США та ще й заявляти, що це для нього стало страшною новиною, про яку він дізнався з преси. Це найперше, що треба знати про ситуацію навколо української влади й Північного потоку.
Друге стосується його успішної добудови РФією в дуже специфічні роки. Почали реалізовувати цей проект у 2016 році, найперше, завдяки відвертому потуранню Обами. Той на початках ще вірив, що з Путіним про все можна домовитися, якщо йти на постійні поступки російському ведмедю. А коли стало зрозуміло, що це не так, Обама вже був "кривою качкою", але наостанок усе ж зумів дати старт санкційним механізмам. Частково через них, але не в останню чергу через жорсткий спротив ряду європейських країн, проект зрештою був практично заморожений. Усе ж, ключовою була позиція президента Трампа, для якого ПП-2 був протиставленням амбітним американським енергетичним проектам. І так склалося, що станом на 1 квітня 2019 року прокладено було приблизно 38% трубопроводу. Й усе застопорилося. Про те, які баталії велися навколо блокування цього рашистського проекту ми всі дуже багато чули, в тому числі й про роль у цьому української влади.
А потім раптом тема зникла із нашого інформаційного простору. Ми знали, що щось там РФія власними силами тягне, але не дуже успішно. І раптом виявилося, що в цій смузі тиші трубопровід уже збудований на 95-98%! Що змінилося в той час, коли раптом такими ударними темпами пішло будівництво? В США був той самий Трамп, а в Кремлі сидів той же Путін. У Німеччині незмінно керувала Ангела Меркель. Якихось політичних змін не відбувалося. Якось на маргінесі проскочила новина, що зламали спротив Данії, і все... А реальною зміною в той час були виключно президентські вибори в Україні. Завдяки "а поржать" від нашого "мудрого наріду" Україна на цілих два роки повністю відсторонилася від процесу. Думаю, що не тільки по нєдоумію, але й з певних агентурних аспектів. Торгували національними інтересами за право "заглянути в очі Путіну". А роль нашої держави в ініціюванні жорстких дискусій та невигідних для Кремля рішень до 2019 року була дуже великою.
Коли ж трубопровід фактично завершили, Зеленський раптом почав істерикувати й кричати, що Україну зрадила Європа, а США подає Росії патрони. Та ні, мальчік, це ти патрони підносив ворогу й допомагав йому втілити свої плани. А зараз можеш скільки завгодно бити ніжками, але цим, на жаль, тільки погіршуєш становище України, все більше псуючи стосунки з нашими партнерами в Європі й Америці...
Згадався старий анекдот. Його колись Кучма розказував, натякаючи на Литвина, але він значно більше підішов би до Зеленського. Тільки Німеччину на Росію поміняти треба й останню фразу перекласти російською замість звучного: "In Ordnung, sehr gut, Waldemar. Das Gleiche tun!" написати: "Молодец, Владимир Александрович, продолжай в том же духе!".
